Так само нас тут очікувала екскурсія. «Майбутні делікатеси» вирощуються по одній й тій самій «схемі». Тож, оскільки в огляді «Агроравлика» я детально описала цей процес, тут я лише приділю увагу цифрам.
Треба зазначити, появі великої кількості представників равликового бізнесу сприяє нібито легкість всього циклу. Шалені гроші майже на пустому місці – ну що там такого, равлики повзають і самі їдять травичку, тільки збирай. Насправді процес їх вирощування не простий, потребує постійної щоденної рутинної праці, і саме цифри демонструють, який це колосальний труд.
Тож, почнем.
Ферма «Джиффі» знаходиться у селі Горбовичі і заснована була приблизно у 2017 році. ЇЇ власники - Михайло Равличенко та Марк Павлишин.
Територія всієї ферми складає 4 гектари, з них плантації равликів займають два.
Для гастрономії тут вирощують традиційні Helix Aspersa Muller та Helix Aspersa Maxima.
Маточне стадо равликів складається з двох тон (!) тваринок. В одній тоні міститься приблизно 100 тисяч равликів. Тому дві тони – це десь ДВІСТІ ТИСЯЧ «звіряток», які у лютому викладають на близько 100 стелажів. Вже ці перші цифри вражають - лише уявіть собі цю кількість черепашок!
Равликів годують та створюють для них комфортні природні умови – вогкість та постійну температуру повітря 17-20 градусів. На цьому етапі для годівлі такої кількості «живих будиночків» потрібно 200 кілограм комбікорму В ДЕНЬ! Порахуйте – не такий вже й дешевий бізнес виходить. До витрат також потрібно віднести і ґрунт, який застосовується для відкладання равликами ікри. Його зазвичай купують, і за сезон витрачається близько шести тон такого ґрунту.
Кожен равлик відкладає 3-4 ГРАМИ ікри. Це - 100 ікринок. А загалом тутешнє двотонне маточне стадо дає 300 КІЛОГРАМ ікри, які збирають за два місяці. Ці цифри вражають і дають слабку уяву на обсяг робіт, які потрібно проводити щодня, щоб утримувати ферму. Для розуміння – на виймання ікри навіть запроваджений таймінг, 7 хвилин на одну коробочку.
Тим часом, поки у приміщеннях ферми проходить «тусня» з равликами та ікринками, ззовні має відбуватися посівна, щоб забезпечити «гризунам» зелену масу. Виконується посівна по стандартній аграрній схемі і обходиться у суму в 1500 доларів на гектар. Додатково ще є купа нюансів. З року в рік на ділянці не відбувається оберту рослин, крім того у великій кількості в ґрунт потрапляють продукти життєдіяльності равликів. Все це призводить до того, що ґрунт закислюється й для нейтралізації потрібно додавати вапно. Таким чином існує додаткова робота - постійно контролювати pH, який має бути нейтральним.
Коли равликів виносять на повітря, їх намагаються оселити з розрахунку під один щит близько 1000 особин. Загалом щити займають 50 відсотків площі, і в даному випадку це п’ять тисяч (знову знак оклику!) щитів.
За 2-3 місяці равлики з’їдають всю капусту. Окрім того, паралельно їх продовжують годувати комбікормом. Окрім зеленої маси для відгодівлі одного кілограму равликів потрібно півтора кілограми комбікорму в день.
Восени починають збирати статевозрілих равликів. «Зріють» вони поступово. При першому підході з одного щита збирають 10 відсотків тваринок. Коли пройшли все поле, на першому вже знов з’являються статевозрілі – таким чином поле обробляють 4-5 разів.
За результатами річної діяльності при сприятливих погодних умовах на двох гектарах землі як підсумок можливо виростити максимум 50 тон равликів.
Коли равлики зібрані, їх очищують, миють та за допомогою регулювання температури погружають в анабіоз. Останній етап, мета всієї цієї метушні – продаж. Ферма «Джиффі» знайшла свою чудову нішу у цьому бізнесі - місцева реалізація, тобто ресторан. Чудовий ресторан з панорамною терасою. Не очікувала, але площа ресторану доволі велика, є закрита частина для холодної пори року, є відкрита літня тераса. І тут на повну відчувається концепція ферми – «насолоджуйся повільно». Так, дуже приємно посидіти на терасі й дивитися в далину.
Найкласичнішим блюдом з равликів є Ескарго по-бургундські. Його назва так і перекладається з французького «escargot» - «їстівний равлик». Загалом в меню ресторану достатня кількість страв з равликів на будь-який смак, і навіть є бургери з равликовою котлетою. Зазначу, що одна така котлета виготовляється зі ста равликів.
Окремо треба відзначити територію ферми. Поки чекали на екскурсію, прогулялися. Дуже цікаво знаходити інсталяції, прикраси, квіти. А хітом для нас став триколісний вантажний моторолер «Мураха» на центральній клумбі. Цей раритет по враженнях ледь не переважив всю екскурсію разом з рестораном.
Наприкінці хочу згадати головну ідею ферми «Джиффі». Зі слів Марка Павлишина, це «бренд, який неможливо вимовити не посміхнувшись». Так само, як «сир» англійською. І це правда. Як вимовляю «Джиффі» – посміхаюся обов’язково. І пригадую приємний день, на який припала чудова погода. Куштування смачних страв, від яких лишились надзвичайні враження. Панорамна тераса – краєвиди в мене завжди неодмінно викликають ейфорію. Та кумедні повільні равлики. Нумо разом – «ДжИИИИИИффі»!!!!
