Мітки

четвер, 19 вересня 2024 р.

Равликова математика: ферма «Джиффі», липень 2023

Рік тому ми відвідали ферму «АгроРАВЛИК». Сподобалось дуже – пізнавально, цікаво та… смачно! Так, на диво нам сподобались блюда з равликів. Тому "їхати чи ні" на ферму цього року – питання не було. Їхати однозначно. А от куди саме – влаштували цілу нараду з голосуванням. В решті решт зупинилися на равликовій фермі «Джиффі» й придбали квитки саме сюди.

Так само нас тут очікувала екскурсія. «Майбутні делікатеси» вирощуються по одній й тій самій «схемі». Тож, оскільки в огляді «Агроравлика» я детально описала цей процес, тут я лише приділю увагу цифрам.
Треба зазначити, появі великої кількості представників равликового бізнесу сприяє нібито легкість всього циклу. Шалені гроші майже на пустому місці – ну що там такого, равлики повзають і самі їдять травичку, тільки збирай. Насправді процес їх вирощування не простий, потребує постійної щоденної рутинної праці, і саме цифри демонструють, який це колосальний труд.

Тож, почнем.
Ферма «Джиффі» знаходиться у селі Горбовичі і заснована була приблизно у 2017 році. ЇЇ власники - Михайло Равличенко та Марк Павлишин.
Територія всієї ферми складає 4 гектари, з них плантації равликів займають два.
Для гастрономії тут вирощують традиційні Helix Aspersa Muller та Helix Aspersa Maxima.

Ну скажіть мілашки!

Маточне стадо равликів складається з двох тон (!) тваринок. В одній тоні міститься приблизно 100 тисяч равликів. Тому дві тони – це десь ДВІСТІ ТИСЯЧ «звіряток», які у лютому викладають на близько 100 стелажів. Вже ці перші цифри вражають - лише уявіть собі цю кількість черепашок!
Равликів годують та створюють для них комфортні природні умови – вогкість та постійну температуру повітря 17-20 градусів. На цьому етапі для годівлі такої кількості «живих будиночків» потрібно 200 кілограм комбікорму В ДЕНЬ! Порахуйте – не такий вже й дешевий бізнес виходить. До витрат також потрібно віднести і ґрунт, який застосовується для відкладання равликами ікри. Його зазвичай купують, і за сезон витрачається близько шести тон такого ґрунту.

У пік сезону на фермі встановлюється близько ста подібних стелажів

Кожен равлик відкладає 3-4 ГРАМИ ікри. Це - 100 ікринок. А загалом тутешнє двотонне маточне стадо дає 300 КІЛОГРАМ ікри, які збирають за два місяці. Ці цифри вражають і дають слабку уяву на обсяг робіт, які потрібно проводити щодня, щоб утримувати ферму. Для розуміння – на виймання ікри навіть запроваджений таймінг, 7 хвилин на одну коробочку.

«Гнізда» ікринок

Тим часом, поки у приміщеннях ферми проходить «тусня» з равликами та ікринками, ззовні має відбуватися посівна, щоб забезпечити «гризунам» зелену масу. Виконується посівна по стандартній аграрній схемі і обходиться у суму в 1500 доларів на гектар. Додатково ще є купа нюансів. З року в рік на ділянці не відбувається оберту рослин, крім того у великій кількості в ґрунт потрапляють продукти життєдіяльності равликів. Все це призводить до того, що ґрунт закислюється й для нейтралізації потрібно додавати вапно. Таким чином існує додаткова робота - постійно контролювати pH, який має бути нейтральним.

Капуста Перко, вже трохи поточена равликами – саме її навесні висаджують на плантаціях

Коли равликів виносять на повітря, їх намагаються оселити з розрахунку під один щит близько 1000 особин. Загалом щити займають 50 відсотків площі, і в даному випадку це п’ять тисяч (знову знак оклику!) щитів.
За 2-3 місяці равлики з’їдають всю капусту. Окрім того, паралельно їх продовжують годувати комбікормом. Окрім зеленої маси для відгодівлі одного кілограму равликів потрібно півтора кілограми комбікорму в день.

На «Джиффі», як і у «Агроравлика», щити розташовані горизонтально

Восени починають збирати статевозрілих равликів. «Зріють» вони поступово. При першому підході з одного щита збирають 10 відсотків тваринок. Коли пройшли все поле, на першому вже знов з’являються статевозрілі – таким чином поле обробляють 4-5 разів.
За результатами річної діяльності при сприятливих погодних умовах на двох гектарах землі як підсумок можливо виростити максимум 50 тон равликів.

Коли равлики зібрані, їх очищують, миють та за допомогою регулювання температури погружають в анабіоз. Останній етап, мета всієї цієї метушні – продаж. Ферма «Джиффі» знайшла свою чудову нішу у цьому бізнесі - місцева реалізація, тобто ресторан. Чудовий ресторан з панорамною терасою. Не очікувала, але площа ресторану доволі велика, є закрита частина для холодної пори року, є відкрита літня тераса. І тут на повну відчувається концепція ферми – «насолоджуйся повільно». Так, дуже приємно посидіти на терасі й дивитися в далину.

На першому поверсі безпосередньо ферма, на другому – ресторан
Відкрита тераса для теплої пори року
Приємний декор ресторану
Навіть дозатор для мила звісно ж у вигляді равлика

Найкласичнішим блюдом з равликів є Ескарго по-бургундські. Його назва так і перекладається з французького «escargot» - «їстівний равлик». Загалом в меню ресторану достатня кількість страв з равликів на будь-який смак, і навіть є бургери з равликовою котлетою. Зазначу, що одна така котлета виготовляється зі ста равликів.

Ескарго. По-перше, це красиво!
Меню

Окремо треба відзначити територію ферми. Поки чекали на екскурсію, прогулялися. Дуже цікаво знаходити інсталяції, прикраси, квіти. А хітом для нас став триколісний вантажний моторолер «Мураха» на центральній клумбі. Цей раритет по враженнях ледь не переважив всю екскурсію разом з рестораном.

З Україною в серці! Любов переможе!
Інсталяція «Вікна»
Равлики скрізь!
«Мурашка»
Перший помічник – дуже злий трактор!

Наприкінці хочу згадати головну ідею ферми «Джиффі». Зі слів Марка Павлишина, це «бренд, який неможливо вимовити не посміхнувшись». Так само, як «сир» англійською. І це правда. Як вимовляю «Джиффі» – посміхаюся обов’язково. І пригадую приємний день, на який припала чудова погода. Куштування смачних страв, від яких лишились надзвичайні враження. Панорамна тераса – краєвиди в мене завжди неодмінно викликають ейфорію. Та кумедні повільні равлики. Нумо разом – «ДжИИИИИИффі»!!!!

На «Мурашці» - всіх обіймаю! «Джиффі»!

четвер, 22 серпня 2024 р.

Равликова ферма «Агроравлик», жовтень 2022

Розведення равликів як вид тваринництва має свою власну назву – геліцекультура. І зараз багато хто "подався" в цей напрям аграрництва. Равликових ферм наразі існує велика кількість – вже кілька років тому їх було за 200, а зараз це число, мабуть, збільшилось ще. Розплодилися, як і самі равлики, в геометричній прогресії. Тому, коли мені спало на думку відвідати подібне місце, треба було всього лише зробити вибір на користь найближчого. Google мені підказав «Агроравлика» у селі Митниця, майже поряд із нами – у Васильківському районі.
І я не прогадала. Ферма виявилася з величезним досвідом – її володарі одними з перших в Україні почали займатися равликами у промислових масштабах. І навіть отримали медаль за успішну адаптацію цього різновиду фермерської діяльності під умови та клімат України. Заснована ж ферма була у 2017 році, її власником є бізнесмен Волохович Олександр Вікторович.
Паркінг і господарські приміщення ферми

Щоб потрапити сюди, потрібно записатися на екскурсію, яку проводять по вихідним. Дуже раджу, адже окрім інформації про те, як працює ферма, окрім смачнючої дегустації незнаних до того страв, я взагалі іншими очами подивилась на це дивовижне створіння і дізналася багато для себе нового. Адже РАВЛИКИ – дуже цікаві тваринки. Відносяться вони до роду черевоногих молюсків. На голові мають дві пари цікавих ріжок, що можуть ховатися. На великій парі розміщені очі - зір у тваринок дуже слабкий, вони лише розрізняють світло й тінь. Менші щупальця використовуються як індикатори, ними «слимачок з домівкою» промацує шлях перед собою.
Равлики є глухими істотами - органи слуху в них повністю відсутні. Проте в них чудовий нюх – саме на запах повзуни легко знаходить собі їжу. Цікаво, що равлики – самі зубасті створіння на нашій планеті, в них близько 25 тисяч зубів.
У сухопутних равликів є легеня! Дихальний отвір знаходиться біля мушлі, і якщо особинка потрапляє у воду, спеціальний клапан замикає цей отвір. Також у них є нирка, кишківник, і - серце. Кров у цих молюсків блакитного кольору – через спеціальний кров’яний пігмент гемоціанін, який переносить кисень і є сполукою на основі міді.
Равлики мають лікувальні властивості. Сприяють зниженню рівня холестерину в крові, укріпленню серцево-судинної системи. Їх слиз складається з води та муцину - лікувальної речовини, за допомогою якої навіть ушкоджена мушля може повністю відновитися. Через це люди мріють навчитися здобувати муцин. Один час це відбувалося жахливим способом – оскільки тваринки випрацьовують його, коли ушкоджені, равлика віджимали центрифугою. На щастя цей спосіб вже в минулому, а муцин навчилися видобувати більш гуманно – молюск виробляє рідину і коли йому приємно, тож на тваринку просто капають водичку.

Будова равлика, ілюстрація на фермі

Равликів існує дуже багато різновидів. Найбільшим у світі є австралійський морський - його вага досягає 15 -18 кілограмів, довжина панцира 60 сантиметрів. А на фермах, зазвичай, вирощують Helix Aspersa Maxima («велики сірі» равлики, у природних умовах вони зустрічаються у Судані) та Helix Aspersa Muller («малі сірі» равлики, їх батьківщина - Марокко). Приставка «aspersa» означає, що равлик сухопутний, зайва волога йому шкодить. А "helix" з латинської перекладається як завиток, спіраль.

Дізнавшись трошки більше про равликів, повертаємось власне до того, як влаштована ФЕРМА. Нічого особливого – просто кімнати з можливістю підтримувати певну температуру. Бо саме температурний фактор має велике значення при вирощуванні цих тваринок.

Отже мета ферми – виростити равлика їстівного товарного вигляду. І повний цикл «виробництва» передбачає наступні етапи: запліднення равликів, народження потомства, дорощування його да статевозрілого віку, й власне – продаж. На експорт, або у ресторанні мережі. Всі ці «процедури» займають один «сезон», тобто умовно кажучи один «фермерський рік».
Саме в послідовності цих етапів нам і проводили екскурсію. Тож знайомство з фермою розпочинається з «весільної» кімнати - місця, де равлики знайомляться один з одним і запліднюються. Відбувається це у лютому – саме тоді на фермі розпочинається «равликовий сезон».
Загалом у природі у равликів немає певного періоду розмноження. Але на фермі їх потрібно встигнути доростити до потрібного розміру. Тому саме в останній місяць зими у просторому приміщенні на величезні стелажі викладається маточне стадо. Всю зиму вони провели у так званому «холодильнику» - кімнаті, в якій постійно утримується температура на рівні 4-5 градусів тепла. Загалом у стані глибокого сну равлик може перебувати до 9 місяців. У природі наші місцеві «виноградні» равлики на зиму закопуються у землю на глибину до 30 см і там впадають в сплячку, але у Helix Aspersa Muller немає такої властивості, і якщо равлик втече з ферми, взимку він загине.

Кімната-холодильник – стіни вкриті термоізолюючим матеріалом

Придатним для розмноження вважається равлик, який спав не менше трьох місяців. Сплячих равликів викладають на столи великої площі, і далі в них починається життя, як у готелі «все включено». Для них створюють максимально комфортні умови життя – щоденно поливають водичкою температури 15-17 градусів, таку саму температуру утримують у кімнаті, відгодовують комбікормом. Склад комбікорму фермери визначають самі, але він має бути екологічним. Це може бути суміш макухи сої, меленої кукурудзи, пшеницї, ячменю, кальцію - на будь-який смак "домашнього вихованця".

Репродуктивна кімната. Вражаюче видовище! Шкода, що я не запитала, скільки тут приблизно равликів. Але мені все одно відповіли б в тонах – одиницею виміру равликів є загальна їх вага
Равлики. Скільки їх тут? Порахувати неможливо

Равлики – гермафродити, мають одночасно чоловічі й жіночі статеві органи. Тому завагітніти й відкласти ікру вони можуть абсолютно всі. Цікаво, що весільний "танок привабливості" у равликів триває доволі довго – кілька годин. А статевий орган розташований на голові на «місці вушка».
Процес відгодівлі та спарювання стада триває близько місяця. Плюс-мінус через 20 днів після запліднення равлик буде готовий відкласти ікру. Вагітних "майбутніх мамочок" помітно – їхнє тільце стає настільки «гладеньким», що навіть не може вміститися у мушлю. Відкладає ікру равлик у землю – задля цього процесу він повністю заглиблюється, лише панцир лишається ззовні. Тож на цьому етапі фермер розставляє по столах коробочки із торфом або кокосовим субстратом. Це не просто накопана земля – вона має бути стерилізована від нематод та сертифікована, тому зазвичай її купують.
Як равлики знаходить ці коробочки? Як вже казала, в них дуже гострий нюх, тому вони самі відшукують та заповзають у ємності із землею, щоб відкласти ікру. Відкладені яйця запечатують слизом, таким чином утворюється єдиний кокон з ікринок. Цей слиз має свій індивідуальний запах, на кшталт «поміченої території», й інші равлики у цій коробок вже не заповзають. Тому після кожного відкладання ікри ґрунт змінюється повністю або частково. Відкладати ікру равлик може максимум три рази, після чого вмирає. Якщо ж ікри було відкладено багато, це може статися і після першого разу.
Тож з моменту, як равлики починають відкладати ікру, на фермі настають «гарячі» години – ікру треба зібрати. Бачили кількість равликів? Після кожного треба встигнути відокремити «гніздо» від ґрунту та потім в коробочку насипати новий торф. Титанічна одноманітна праця майже цілодобово! А збирають ікру просто – одноразовою ложкою, підковирнувши з землі. Після чого складають у пластикові ланч-бокси зі спіненого полістиролу, на всіх проставляються дати.

Ікра, вже витягта з під землі. Ікринки схожі на риб’ячі, але вони білого кольору

Ікру у боксах поміщують в інкубатор, де теж утримується постійна температура. Але равлик – холоднокровна тваринка, тому в інкубаторі їх не вигрівають, а навпаки, іноді й охолоджують, в залежності від того, як скоро потрібно щоб вилупилось нове покоління. При температурі 15 градусів малюки з’являться через місяць, а 20-22 градуси – вже за 10 днів.
«Новоприбульці» перший час повністю прозорі, можна побачити всі їх внутрішні органи. Темнішає спочатку кров, і є можливість бачити, як вона пульсує всередині. Ніби рентген! Харчуються на цьому етапі малюки органікою із землі.
Коли ж равлик повністю стане темним, це знак фермеру, що молодняк можна випускати на вулицю.

Отже, влітку равлики живуть і випасаються на вулиці. І тут також для них створюються сприятливі умови – смачна їжа, комфортна вологість, затишне місце для сну. Тож місце випасу - це ділянка землі, засаджена їстівною рослиною, обладнана системою поливу, заставлена дерев'яними щитами та з символічною «загорожею» по периметру.
Кілька слів про це детальніше.
Дуже довго підшукували рослину, яка б подобалась равликам і легко вирощувалась в наших умовах. Такою рослиною виявилась капуста перко – гібрид пекінської та ріпаку.
Водяний душ потрібен для поливу капусти, а також і для самих равликів – у спекотну посушливу погоду вони також впадають в анабіоз. Але й надмірна вологість їм не подобається – ховаються у мушлю і сплять, не їдять і не ростуть. Тож дощ – несприятливий прогноз для фермера.
Равлики ведуть нічний спосіб життя, а сплять вдень. Тому для сну їм потрібний надійний затінок. І таким притулком для них стають дерев’яні палети, які обов’язково встановлюють на ділянці. Спосіб розташування таких щитів буває різний - горизонтальний, під діагональним нахилом, вертикальний. Найбільш гігієнічним вважається вертикальний – продукти життєдіяльності тварин просто падають униз. А найбільш простим - горизонтальний, коли щити вкладаються на землю.
При своїй здавалося б повільності равлики насправді дуже активні, і зазвичай фермери намагаються перешкодити їх розповзанню – можуть по периметру насипати товченої яєчної шкарлупи, або розкласти солеві таблетки. Є й сучасний засіб – електронний пастушок, який легенько поколює равлику черевце при спробі перетнути його. Ці засоби абсолютно безпечні для тваринки, призвані лише викликати у равлика дискомфорт, якщо він буде намагатися втікти.

Палети на ділянці. Зараз «врожай» вже зібраний, тому ані равликів на вільному вигулі, ані капусти ми не побачили

Усе літо равлики ростуть. Їдять і сплять. Сплять і їдять. А восени настає пора збору врожаю. За цей час равлики мають дорости до свого товарного вигляду (за рахунок сприятливих умов це відбувається швидше, ніж у дикій природі). Їх починають збирати, коли вони стають статевозрілими. Ознака цього - біля "черепашки" формується "губа", яка завертається.

Наступний етап – підготовка зібраного равлика до транспортування. П’ять днів тваринок не годують, і за цей час вони повністю спорожнюють свій шлунок. А далі все просто - їх погружають в анабіоз та пакують у сітки. В приміщенні, де це відбувається, підлога має нахил – щоб стікала вода. Працюють вентилятори – равлика потрібно максимально висушити, щоб було менше конденсату. І, звісно, температура тут підтримується на низькому рівні. Як тільки сплячі тваринки відчують її підвищення, можуть прокинутись достатньо швидко – щоб завантажити їх у рефрижератори, у робітників є всього лише пів години.

Равлики, підготовлені для транспортування

На «Агроравлику» товар продають за кордон – у цьому році (2022) до Європи було поставлено майже 40 тон равликів. Основна маса їде в Іспанію. Хоч в Іспанії равликів вживають у їжу на рівні з іншим м’ясом, там на місці їх майже не вирощують через посушливий клімат та коштовну робочу силу. Основний поставник равликів до Іспанії – Марокко.
Цікаво, що в різних країнах вживають в їжу різні сорти равликів та різного розміру. Наприклад, в Греції віддають перевагу маленькому розміру.

Наразі споживання равликів у їжу найбільш розвинуте у Франції, Іспанії, Італії, Греції.
Ну а ми залишились дегустувати равликів тут, в Митниці. Нам дуже пощастило – в цей день готував своє коронне блюдо іспанський шеф-кухар Фернандо Мельчор. О! Це було справжнє шоу! Ідеальний кухар має бути тільки таким! Жарти, спілкування з відвідувачами і, звісно, неповторний смак блюда! Окрім фірмової страви, ми скуштували бутерброди з равликовим паштетом, пельмені з равликовим м’ясом та неперевершене ескарго по-бургундські. А от ікру равликів, яку ще називають «Перли Афродіти», ми не їли.

Сашко з шеф-кухарем Фернандо Мельчор. Поруч - фірмова страва на великій "сковорідці"». Секрет успіху – сім раз перемішувати ліворуч, потім стільки ж - праворуч
Ескарго. Дивлячись саме на подібне фото у мене й виникла думка відвідати равликову ферму. Дуже смачно!

Залишились дуже задоволені екскурсією та дегустацією. Звідси не хотілося йти. Цікаво та затишно! А іноді тут відбуваються навіть равликові перегони! Сподіваємось, що поступово українці оцінять смак та корисність равликового м’яса, й наша країна вийде на один рівень з Іспанією та Грецією по споживанню равликів. Бажаємо всім відкрити для себе смак цих страв, а «Агроравлику» - успіхів в їх нелегкій «повільній» справі.

Ласкаво просимо на равликову ферму!
Простий, але дуже приємний дизайн кафе
І скрізь, навіть у дрібничках – равлики!

субота, 20 липня 2024 р.

Ніжиловичі: SAVE декорації! Червень 2024

Про закинуту кіностудію чула давно, але потрапити ніяк не виходило. Тому непокоїлася. Переживала, що не встигну побачити. Турбувалася, що там вже нічого не буде. А якщо буде, не зможу потрапити на територію.
І все це небезпідставно. Бо локація зникає. Бо дійсно приїхали і вперлися в замкнені ворота та паркан.

Мова йде про кіностудію, розташовану у селі Ніжиловичи. «Люди з камерою» облаштувалися тут у 2003 році, взявши за основу територію колишнього колгоспу площею 20 гектарів. Кіношників привабили незабудовані поля – необхідний для мальовничого кадру простір. Саме це місце обрав Валентин Олегович Опалєв, засновник компанії «Київтелефільм».

Колгоспні споруди та декорації вдалині. Панорама з центрального входу, який замкнений. По центру – водонапірна вежа 1965 року будівництва

Поступово тут з’явилося декілька масштабних локацій. Одна з них - український хутір із вітряком та хатинками.

Декорації «Хутір» - церква та хатинки
Який же хутір без вітряка

Ще була турецька фортеця. Але пізніше її багато разів переробляли й остання її версія - палац. Найбільше ж приваблює туристів Місто кінця XIV – початку XX століття. З вулицями та кварталами. Панськими будинками та бідними хатинками. Магазинами та кав’ярнями, майстернями та аптеками, банками та нотаріусами – повною інфраструктурою провінційного містечка. І навіть з викладеним бруківкою тротуаром!
Це містечко збудували у 2013 році заради зйомок фільму «Доки станиця спить».

Справжня вулиця
Бруківка вже поросла травою
Панський маєток і декоративний фонтан. Саме цей будинок колись був турецькою фортецею. А фонтан був вищий, верхня група вже зруйнована. Відсутні також амурчики, які прикрашали фонтан по периметру. Зроблені ці фігури були з гіпсу
Цукерня
Схоже, ця будівля грала роль якогось муніципального закладу

Всі тутешні будинки зроблені з фанери. Фасади оздоблені гарно, а з середини – максимум тюль на вікнах.

Так виглядає внутрішня сторона будівель
Вивіска. Зблизька видно, що стіна - це пофарбована фанера, а декор тримався на клею. Вивісок українською, польською, німецькою мовами (в залежності від сюжету фільму) раніше було багато, зараз більшість знищена

Трошки крупного плану:

Ганок
Вхід у дворик
Одразу за дверима – гори сміття
«Вітражні» вікна
«Дерево» - це теж клеєний муляж

Як на мене це містечко – справжній шедевр декораторського мистецтва. Таке собі місце мрії, де кожен будиночок унікальний, й одночасно ідеально вписується у загальну групу.
Нажаль, природа відвойовує свою територію – містечко дедалі все більше заростає кущами та молодими деревцями. По одній з вуличок ми не змогли прогулятися саме через хащі. Не впевнена, що бутафорське містечко витримає ще хоча б рік.

Місто заростає. У «село» ми взагалі не пішли – занадто заросло травою
На фасаді першого поверху – декоративна рустовка. Хоч у Місті є справжні вулиці та квартали, звісно, воно невелике
Тут атмосферно
Строгий дресс-код фасадів
Все містечко збудовано єдиному стилі
Особисто мене декорації підштовхнули передивитись відзняті тут фільми й пошукати в кінострічці ці будівлі
Дуже мріяла сюди потрапити
Сашко подарував мені мрію – привіз сюди на мій День народження. Дякую!

На кіностудії встигли відзняти багато фільмів. «Кріпосна», «Щедрик», «Віддана», «Вовчиця», «Останній яничар», ізраїльський «Голем» та багато інших, а першим крупним проектом став серіал «Зцілення любов’ю».
На превеликий жаль у 2019 році під час зйомок пожежі у серіалі «Віддана» через необережність, з вини піротехніків у головному павільйоні площею півтори тисячі квадратних метрів сталася справжня пожежа, яка знищила інфраструктуру кіностудії - гримерку, кемпінг, столову, костюмерні.
На щастя ніхто не постраждав, але зйомки фільмів у цьому місці припинилися.

Все, що лишилось від павільйону

Тривалий час тут був присутній сторож у компанії з віслючком Мойшою. Охоронець іноді (не завжди і не всіх!) пускав подивитись на закинуте місто. Але зараз навіть сторожа немає, й відповідно місто руйнується нещадно. Власникам кіностудії залишки декорацій виявилися непотрібні, а місцева сільрада втручатися у приватну власність не стала, бо немає права. Але… гадаю, можливо було б щось вигадати. Хоча б поставити шлагбаума, власного охоронця, кав’ярню. Мешканці села вправно вміють ремонтувати бутафорію, бо ж саме їх і запрошували її створювати – все село працювало на кіностудії, в тому числі і у масовках.

Це був будинок…

Ця локація могла б стати справжньою туристичною родзинкою, навіть в такому вигляді, як зараз. Тут трохи моторошно, й водночас спокійно. Вулички й будинки справді цікаві, а якби ще додати цікаві історії про зйомки! Для фотосесії кращого місця не знайти - це точно.

А ще це фанерне містечко нагадало мені наше життя зараз… Зруйноване і закинуте… Всі ми намагаємось хоч якось існувати – радіти буденності, простим несподіванкам, проводити якусь активність. Збоку це може виглядати як привабливий фасад, красива картинка, вдале фото… Але з середини у всіх нас пустота, зруйнована душа… осколки та уламки.

Як ви вже здогадалися, потрапити на кіностудію не складно. Але благаю – бережіть її! Не ламайте, не паліть і не смітіть. Бо вона прекрасна! І хоч їй лишилось часу, мабуть, небагато, але давайте подовжимо її останні дні. Вона того варта…

Місто-манекен