Треба зазначити, з діяльністю Ігоря Добруцького знайомий кожен киянин і не тільки. Саме він ще у 1988 році відкрив на Хрещатику магазин квітів «Роксолана». Ооо, що це був за магазин… Мабуть, перший в Україні європейського рівня. Після совкових «Гастрономів» та «Продмагів» зайти в «Роксолану» значило потрапити на іншу планету. То був реальний космос! Й бувало я їхала на Хрещатик навмисно лише заради того, щоб зайти у «Роксолану» й мріяти, що можу собі дозволити щось купити. І я таки здійснила там покупку – придбала одну з своїх надулюблених кімнатних квіток, монстеру. З того часу вона вже кілька разів доросла до стелі, доводилося її спилювати, «дітлахів» розсаджувати та роздавати. Тож наразі в мене живуть декілька шикарних монстер, які виросли з маленької рослинки, придбаної у «Роксолані».
Вже від існування квіткового магазину стає зрозуміло, що Ігор Добруцький має величезний досвід у справах з рослинами. Але це ще не все. Ігор Ігорович є одним з засновників та почесним президентом громадської організації «Столичні ініціативи», яка займається проектами озеленення суспільних просторів. Саме у рамках її діяльності було створено Квітковий годинник на Хрещатику, Алея сакур у парку Кіото, сквер Гейдара Алієва, квіткові виставки на Співочому полі.
А у 2007 році Ігор Добруцький заснував компанію Folk Ukraine, яка проводить наймасштабніші заходи в Україні. Починаючи з 2014 року це організація усіх масових свят на Софійській площі - святкування Різдва та Нового року, фестивалі писанок на Великдень, парад вишиванок. Й головна мета компанії – відновлення та популяризація українських традицій.
Саме тому зараз у Добропарку можна знайти деякі декорації, інсталяції з різних масових святкувань. Ось бачимо величезну кількість зайчиків, які знаходились на Софійській площі під час фестивалю писанок у 2018 році. Тоді їх налічувалось 374 вухатих! Одного з кроликів розписувала моя подруга відома художниця Яна Власенко.
А ще – тут є елементи новорічного декору Софійської площі різних років. Наприклад, шляпа головної ялинки України 2021 року. Тоді дерево було прикрашене казковими героями та капелюх символізував казку й немов слугував оберегом для лісових звірів. Але не всі оцінили такий задум Folk Ukraine й назвали капелюх «відьмацьким». Згодом шляпа була замінена на різдвяну віфлеємську зірку.
Таким чином Добропарк, окрім того що є осередком флори, можна розглядати ще й як Музей реквізиту найбільших свят України. Нажаль, деякі речі ми вже не побачимо ніколи – колекція писанок-мальованок з фестивалів була знищена під час російської окупації.
Але я забігла наперед, повернемося до історії створення Добропарку. Тривалий час Ігор Добруцький намагався співпрацювати з містом й розробити масштабний проект озеленення якогось вже існуючого парку, наприклад ВДНГ. Але врешті решт ризикнув та вирішив створити власний новий парк, якому б не загрожували забудови. На пошуки нинішньої території пішло близько двох років.
Вперше відкрив свої «двері» (а насправді сучасні турнікети) Добропарк навесні 2020 року. Першою чергою у створенні нового парку стали тюльпанові плантації. Зазвичай тюльпанові поля асоціюються з Голландією, яка утримує статус тюльпанової держави від XVI століття й до нині. У містечку Ліссе там існує королівський парк квітів Кекенгоф. І саме з цим парком співпрацює Добропарк! Так, всі тюльпанові цибулинки саме звідти.
Я дуже хотіла тоді поїхати у Добропарк «на тюльпани». Пам’ятаю, як ще взимку вперше побачила рекламу «Під Києвом обіцяють відкрити унікальний дендропарк». Як чекали ми з подругою Ірою на відкриття! Але – COVID. Карантин! Я чесно провела його в ізоляції, дихаючи повітрям лише на балконі. Хоча люди, не зважаючи ні на що, їхали сюди. При тому, що тюльпанів у той рік було ще й не дуже багато. Зараз їх вже більше, ніж три мільйони, які складаються з 136 сортів!
У той карантин здавалося, що нічого не може бути гірше. Тепер це смішно. Бо прийшла війна…
Добропарку добряче дісталося. Окупанти зайшли на територію парку 26 лютого 2022 року й перебували тут більше місяця. Було знищено всю інфраструктуру парку.
Це триповерхова будівля. Техніка для догляду й обробки рослин. Тракторний парк. Садові інструменти. П’ять теплиць. Карусель. Пошкоджена центральна магістраль поливу. Росіяни завдали збитків більше ніж на три з половиною мільйони доларів.
А після деокупації більше двох тижнів тривало розмінування території.
Нині Добропарк відроджується. Й досі розробляється проект та концепція відбудови. Бо територія величезна – загальна площа становить 360 гектарів. І якщо в перший рік існування парк відкрився лише на сезон тюльпанів, поступово він розширив зони насаджень та відповідно періоди роботи – вже до майже цілорічного. І це тільки початок. У Ігоря Добруцького дуже багато задумів та ідей для втілення. Його мета – зробити «супермаркет парків», тобто охопити всі можливі забаганки відвідувачів, всі вікові категорії. Зробити парк таким, з якого не хочеться виходити (між тим, він таким вже і є). Насадження червонокнижних рослин, духмяних трав, створення величезного сиренгарію на кшталт ботсаду Гришка (та у співпраці з ним), облаштування озер, висадка сакур вздовж річки – все це масштабні плани на майбутнє. Дещо з цього вже активно втілюється у життя – взимку 2024 року закуплено 200 кущів бузку. Цікаво, чи зацвіте він цьогоріч?
Поки що у «міжсезоння» парк не працює. Тому обов’язково стежте за оголошеннями. Наприклад, після зустрічі Нового 2024 року з величезною локацією ілюмінацій «Зима за містом» по закінченню січня парк зачинився аж до сезону квітнення тюльпанів – до другої половини квітня.
Як я вже сказала, у рік відкриття нам приїхати не судилося, хоч хотіла дуже. Не виходило й ще кілька років поспіль. Нарешті у 2023 все склалося. Але – поки вмовляла Сашка поїхати «на тюльпани», вже розквітла лаванда – Сашко ну дуже повільно збирається. Так і вийшло, що замість тюльпанових полів ми потрапили на лавандові. Сподобалось дуже! Благоустрій парку ще далекий до завершення, але навіть у такому вигляді він приваблює, і перш за все своєю величезною територією. Сюди однозначно можна приїздити на цілий день. Або ж на кілька днів – бо у парку існують будиночки-мотелі. Ми дуже серйозно замислилися пробути тут кілька днів поспіль, і це одна з причин, чому я мало фотографувала – була впевнена, що ще встигну. Саме такий різновид відпочинку ми відклали на майбутнє, але, як вже зрозуміло по фото, невдовзі ми знов повернулися сюди, на Новий рік. Й віднині – ми постійні відвідувачі!
Як бачимо по мапі, одразу на вході розташовані дитячі атракціони. Повз гігантської тюбінг-гірки пройти не можливо! Ми застрягли біля неї надовго, думала, що далі й взагалі ніколи не рушимо. У парк можна приїздити лише заради однієї цієї гірки! ЇЇ довжина – 120 метрів, вартість входить у вхідний квиток.
Улюблена «французька» карусель – наступний пункт зупинки. Це та сама, що у 2010-х роках стояла на Хрещатику біля Пасажу.
З «їстівних» закладів у парку поки що фуд-корти з фаст-фудами, закладу ресторанного типу не має. Але дозволено приносити їжу з собою та влаштовувати пікніки у будь-якому місці парку! (звісно, не на клумбі, й не лишати після себе сміття).
З насаджень першими у Добропарку йдуть тюльпанові поля – як я вже згадувала, їх цвітіння ми не застали. Лаванда розташована трошки далі – на горі з альтанкою. Нам довелося уточнити, в якому напрямку рухатись, бо здалеку її не видно. Поле не дуже велике – насаджень було більше, але під час війни лаванда та тюльпани постраждали найбільше. Для висадки обираються міцні рослини, які б гарно себе почували у наших природніх умовах (це стосується всіх рослин) – вони мають гарно переносити зиму та бути витривалими до вітру. Згідно цих критеріїв з великої кількості сортів лаванди було обрано тільки шість.
Загалом подорожі по світу впливають на те, що намагається відтворити в себе Ігор Добруцький. Тюльпани – Нідерланди. Лаванда – Прованс. А ще тут існує фрагмент Тоскани – на відтвореній геопластиці висаджені спеціальні туї. Це неймовірна стежка! Взимку вона підсвітлювалась ліхтариками і це було настільки дивовижно, що я захопилася і навіть не зробила жодного фото! А веде тосканська алея туй у Долину кохання.
Тож Добропарк – це ще й посилання на різні куточки світу!
Загалом на території парку розташовано 8 озер та річечка. Озерця невеличкі, але природні! А от пагорби, навпаки – деякі створені штучно задля формування більш затишного мікроклімату для рослин, щоб прибрати протяги.
Озера ж, як будь-яка водойма, створюють свою неповторну ауру. Вони ще облаштовуються. Те, біля якого розташовані житлові будиночки для відпочиваючих, використовується у якості пляжу. З його дна нам хлопець дістав велику райдужну мушлю! Трошки далі розташований басейний комплекс, тож є можливість обрати відпочинок у води на свій смак.
Ще на одному з озер розташована розвага – переправа на плотах до острівця посередині. Саме при нашому відвідуванні парку цей атракціон не працював, але ми із задоволенням помилувалися величезним пам’ятником-пеньком-фортецею, розташованому на острівці.
А найпривабливішим з водойм є озеро Моне. Посеред нього у квітні 2021 року була збудована білосніжна альтанка, до якої прокладений місток завдовжки 24 метри. Проектувальники мосту намагалися максимально відтворити силуети мосту з картин Клода Моне. Цикл «Кувшинки» відомого французького художника імпресіоніста складається приблизно з 250 картин, які він малював протягом останніх 30 років свого життя. Такий місток в японському стилі існував в його колишній садибі Живерні.
У Добропарку дуже багато цікавих інсталяцій. Притому вони змінюються, тож відвідування цікаве, навіть якщо Ви вже були тут кілька разів. Є і постійні декорації, наприклад фіолетовий літак. Він подобається дітям і дорослим - по ньому можна лазити, а якщо пощастить, то й залізти всередину. Нажаль не знайшла жодної інформації звідки літак з’явився. Якби номер борту був не зафарбованим, було б цікавіше!
Перед відвідуванням парку обов’язково треба звернути увагу на погодні умови. Поки що у парку затінку не дуже багато. Хоч вже висаджено більше сорока тисяч дерев, але вони ще невеличкі на зріст. Крім того, тюльпанові та лавандові плантації звісно ж повинні рости на відкритому сонці. Тому у спекотні дні краще їхати зранку, або ввечері.
Чомусь вважала, що парк розташований от просто вздовж Житомирської траси. Виявилось, трошки ні, з траси треба з’їхати. Гарно облаштований паркувальний майданчик вже існує. Адреса – село Мотижин (його околиці), телефон +38 067 239 11 11.
Хочу попередити, що квитки для входу не дешеві. Але інакше просто не може бути. Бо парк не зможе розвиватися далі. Догляд існуючих рослин, насадження нових – це дуже великі інвестиції. До війни обслуговуючий персонал парку складався з 85 осіб, зараз доглядає за рослинами лише 21 працівник, більше парк дозволити собі не може. Під час війни багато чого було знищено – офіс й досі розміщується у контейнерах. Але я впевнена, що Ігор Добруцький впорається й втілить свою мету у життя. Бо він керується власно виробленою філософією бізнесу «ЧЕЛ» - Час, Енергія, Любов. За наявності цих трьох складових можливо подолати будь-які перешкоди.
І я пишаюся тим, що в нас під Києвом створюється найкращий в Європі парк. Пишаюся, що серед українців існують такі люди, як Ігор Добруцький. Який дуже любить рослини, а ще більше – людей, просто всіх людей в Україні.
Приїздіть до парку, підтримайте його розвиток, й разом - все відбудуємо!
