четвер, 24 серпня 2023 р.

Іграшкова залізниця по-дорослому, липень 2023

Нещодавно (11 листопада 2022 року) у Києві відкрився новий чудовий Музей «MiniLand». Це - найбільший залізничний макет в Україні. Його площа становить 87 квадратних метрів!

Загалом хобі зі створення якихось мініатюр завжди було цікавим та популярним. Важко знайти людину, яка б не намагалася створити свій власний мініатюрний всесвіт. Наприклад, я у дитинстві виготовляла меблі для лялькової кімнати з порожніх сірникових коробочок. Наразі ж у продажу можна знайти різні набори-заготівки для всіляких поробок – будиночки, інтер’єр, техніка – на будь-який смак.

Будиночок, зібраний дитиною з набору-заготівки

Окремим різновидом мистецтва можна назвати Залізничне моделювання. І наш новий київський МАКЕТ – саме про це. Його історія почалася саме з любові до моделювання. Прихильники цього захоплення познайомилися через інтернет у 2008 році, заснували відповідний гурток, почали проводити з’їзди моделістів. А через кілька років (приблизно у 2020) вони отримали пропозицію про створення цього неймовірного унікального макету. Безпосередньо ім’я замовника-інвестора не називають. А от створює це диво команда з 45 людей. Директором та автором проекту є Павло Гущін – за фахом архітектор родом зі Львова.

Розташовано Музей у розважальному центрі «BlockБастер». Цей комплекс було відкрито 20 вересня 2008 року. Пізніше впритулок до нього було добудовано «BlockBuster Mall» (перша його черга відкрилася 20 листопада 2019 року), тож разом вони складають справжнє містечко розваг. Але "MiniLand" влаштувався саме у першому Блокбастері, і незважаючи на те, що один він теж не маленький і вміщує в собі ресторани, боулінг, ролердром, картинг, кінотеатр з 13 залами та спортклуб, Музей знайти досить легко. Він оселився на «півторашному» поверсі і до нього ведуть різнокольорові рейки на підлозі. Якщо «їхати» по ним, невдовзі опинитесь біля входу.

Блокбастер. Дата зйомки – червень 2013. Зведення «Блокбастер Молл» ще не розпочато, але паркан ліворуч вже є
«Рейки-рейки, шпали-шпали…»

Вхід виглядає різнокольоровою райдугою. За бажанням можна придбати елементи для власного моделювання – різні дерева, фігурки, тощо.

Вхід. Гарно!

Макет займає одну велику залу. Зовсім-зовсім близько підійти неможливо – макет огороджений парканом, щоб у відвідувачів не було можливості його «трошки поколупати». Але це не зменшує враження від відвідування, спостерігати за тим, що відбувається, достатньо зручно. Основний елемент макету – залізничні колії. А ще тут розташовані реально існуючі об’єкти України, більшість яких пов’язана із залізницею. Макет називають «Україна в мініатюрі», але споруди та будівлі тут розташовані без географічної прив’язки. І це дуже цікаво – роздивлятись, як автори поєднали унікальні архітектурні об’єкти, розташовані у різних куточках країни, в єдиний світ.

Макет! Це - диво!

Деталізація на макеті неймовірна! Сценки продумані до дрібничок! Виконання елементів ювелірне! Розглядати можна годинами, і при цьому постійно знаходити щось новеньке, та вигадувати свої власні історії!

Невеличка історія – рятівники знімають з даху будівлі чорного котика… Як він туди потрапив? Вигадайте самі!

Макет – як велика книга вімельбух, тільки до того ж жива – тут все рухається і живе власним життям. Автомобілі їдуть горним серпантином, а по рейках туди-сюди снують поїзди. Офіційна сторінка "MiniLand" стверджує, що у “постановці" задіяно 156 вагонів, 152 стрілки (вони перемикаються!) та 124 світлофори. А ще - 1465 персонажів та 137 будівель. Лише невелика частина фігурок була придбана у готовому вигляді, більшість виготовлено власноруч - з дерева або роздруковано на 3D принтері.

Вуличка якогось містечка. Ймовірно, це вихідний день і на проїзній частині облаштовано ярмарок! Подивіться, які мініатюрні фігурки, але як вони передають емоції, настрій, дію, рух! Кожна доповнює одна одну. Сірий будинок ліворуч – типова «хрущовка» деяких київських мікрорайонів. Цей проект 1-464А-20 вперше було збудовано у 1965 році.
Перед будинком ліворуч – майданчик для вигулу собак. Зацікавлена людина фотографує тренування песика

Ще одна цікава родзинка музею – зміна часу доби. Освітлення поступово нарощує інтенсивність, а потім навпаки. Таким чином відтворюються ранок, день, вечір та ніч. Як і в житті, нічне місто з сяючими ліхтариками особливо чарівне! Ілюзія справжнього міста неймовірна - в квартирах будинків вмикається освітлення, потяги та машини їздять із увімкнутими фарами.

Ніч! Вокзал в Івано-Франківську – його довжина на макеті майже два метри! Всередині повністю відтворено деталі інтер’єру
Вечірній сеанс в кіно – до вашої уваги стрічка про те, як створювався саме цей макет! Це найстаріший кінотеатр Києва «Екран», збудований 26 травня 1911 року. Тоді він знаходився ще за межами міста, у дачному поселенні Святошин. Виглядав він тоді трошки інакше – фойє було добудоване у 1978 році. Екран працював аж до 2010 року, доки не з'ясувалося пошкодження фундаменту. Наразі вже існує рішення про відновлення кінотеатру
Літня жіночка дивиться телевізор – якийсь серіал або вечірні новини. На автобусній зупинці триває ремонт. Ліворуч бачимо фрагмент жовтого «німецького» будинку – такі будувались у 1950-х роках біля великих заводів та фабрик. У дворі десь можна знайти мініатюрного лебедя з шин!

Ще на вході працівники разом з квитком видадуть листівку – не відмовляйтеся, це цікавий квест!. На макеті потрібно знайти 11 запропонованих персонажів, і тоді можна отримати невеличкий їстівний подарунок. Офіційна підказка – персонажі розташовані один за одним проти годинникової стрілки. Бобрів знайти самостійно неможливо – я не могла їх розгледіти навіть після того, як друзі мені підказали приблизне розташування. Згодом квести планується змінювати – щоб було цікавіше!

Кілька слів про те, як створювався макет. Його будівництво відбувалося у майстерні на Татарці. Будівництво розпочалося наприкінці березня 2020 року і тривало два з половиною роки. Під поверхнею, яку ми бачимо, встановлено фанерні модулі-каркаси. Вже на них зверху викладено грубий рельєф, а після металевої сітки остаточно сформовано з гіпсу ландшафт і пофарбовано водоемульсійною фарбою.

Початок роботи з макетом - каркас. Фото видання «Українська правда», з інтернету

А ще в каркасі заховано сотні метрів різних дротів. Бо – все рухається, рейки перемикаються, освітлення вмикається. Без проектування, програмування та автоматизація це неможливо! Всі елементи під’єднані до комп’ютерів. Керують рухом за допомогою передавачів у вигляді супутників, які висять над макетом. За допомогою ультразвуку вони посилають сигнал на приймачі, які є в авто. Існує «тіньова» станція для заправки машинок. Коли авто посилає сигнал, що розряджається акумулятор її відправляють на акумуляторну заправку.

Від основної зали окремо відгороджений Пункт керування макетом. Дивлячись на нього усвідомлюєш, що все не так просто, як вдається на перший погляд. Ця злагодженість – результат колосальної свідомої праці

Водойми (озерця) на макеті загалом штучні, але є і справжня річка з бурхливим потоком!

Вода у річці справжня і вона дійсно обертає колесо млину (можливо може ще й жито у борошно перемолоти? ). Такий млин встановлений на річці Унава у селі Квітневе на Житомирщині. Збудований він був у 1905 році, у 2017 році його було відреставровано

Ліс на макеті складається з окремих дерев. Їх виготовлення – дуже кропітка робота. Спершу скручують з дроту каркас, покривають його полімерною глиною і розмальовують. Потім «вирощують» листя та голки, використовуючи різні види синтетичних волокон. Це робиться наступним чином: каркас дерева обробляється аерозольним клеєм і потім посипається флоком на протязі 15 хвилин. Флок – це різні синтетичні крупиці, частки поролону. За один день декоратор з озеленення може зробити до п’яти дерев.

Ліс на схилах гір та неперевершений Олеський замок. Щоб його відтворити , у майстерні виготовили понад 10 000 окремих камінців. Тож замок будували по-справжньому – по цеглині! Причому дах будувався теж з окремих складових – для нього було виготовлено 1216 дощечок. Також тут встановлено 91 вікно та 14 дверей.
Палац важко розгледіти детально, бо встановлено його по центру макету – у найвіддаленішому від глядача місці. Але не дивлячись на це всередині облаштовано справжній інтер’єр.
Щоб розробити схему макету, справжній замок фотографували з дрону. Зверніть увагу на підпірну стіну під горою – на ньому намальовано справжнє графіті!

І наостанок - ще трохи світлин об’єктів макету, крупним планом.

На передньому плані – будиночки. Яка деталізація грядок на городі! Так би й висмикнути ту соковиту морквинку да й зхрумкати! Трохи ж навскіс – залізничний вокзал у місті Гайворон. Чим він відомий, що його розмістили на макеті? Своєю вузькоколійкою. Її ширина всього лише 750 мм (замість стандартних 1520)! Колись тут був маршрут довжиною 500 кілометрів - найдовший вузькоколійний у Європі. Нажаль зараз він суттєво скорочений – працездатними лишаються всього 78 кілометрів. Збудована ця вузькоколійка була у 1897 році

Віялове депо з поворотним кругом у містечку Сновськ на Чернігівщині. Чесно – навіть не знала, що такі депо існують в реальності! Вважала, що то вигадка від творців мультфільму «Веселі паровозики з Чагінгтону». Депо засноване у 1873 році, поворотний круг й досі працює! Можливо, він обертається і на макеті – цього не скажу

Будівництво хати триває! Піч вже розписана декоративним орнаментом!

Українське село!

«А я спіймав от таку рибину!...»

Наше життя – як швидкісний потяг! Насолоджуйтесь ним кожної миті!

Мій підсумок від відвідування – я в захваті! «Блокбастер» знаходиться далеченько від нас, але поїздка була того варта - враження дуже позитивні. Проект надзвичайно корисний та цікавий! Наприклад я, соромно зізнатися, про віялове депо не знала взагалі. Не знала і про вузькоколійку Гайворона. А особливо мене вразив дуже кропіткий ювелірний підхід до створення деталей макету.
Дуже сподіваюся, що команда моделістів не зупиниться на досягнутому. На макеті буде щось змінюватись, щось додаватись. Адже починалася ця історія з потягів. А потяги – це рух уперед!

середу, 2 серпня 2023 р.

Трохи про Париж і трохи Парижу у Києві, травень 2006 та жовтень 2021

Ейфелева вежа… Символ Парижу. Символ Франції. Символ кращого життя десь у далекій країні. Символ примарного щастя, символ мандрівок. Символ інженерної досконалості. Символ чогось незвичайного. Символ… ще багато чого! Це дійсний здобуток людства, неперевершений витвір мистецтва, неповторний ідеал. Настільки неповторний, що багато країн, багато міст намагаються відтворити і встановити свою власну Ейфелеву вежу. І потім теж пишаються нею.

В Києві теж є власна Ейфелева вежа (і навіть не одна).
А саме тому – про Житлові комплекси «Французький квартал» та «Французький квартал 2» у Києві.

Як Ви розумієте, «Французький квартал» - то всього лиш назва. Насправді нічого французького тут немає. Окрім тієї самої вежі. Житловий квартал збудовувався у 2014-2016 роках, а у грудні 2015 року тут встановили 16-метрову красуню.

ЖК «Французький квартал»

Нажаль оцінити на власне око схожість з оригіналом майже неможливо - територія житлового комплексу замкнена. Навіщо будувати вежу без доступу для людей – мені не зрозуміло. Тим більш, що вона значиться, як туристичний об’єкт. Ви уявляєте собі, щоб вежу в Парижі обнесли парканом і нікого до неї не пускали?
Тож дивимось на вежу лише у щілину паркану.

Ейфелева вежа за парканом ЖК «Французький квартал»

А більше фото – справжньої Ейфелевої вежі в Парижі. Так, мабуть з’їздити до Парижу простіше, ніж сфотографуватися з Київською.

Були часи! Травень 2006 року

Історію Паризької вежі знають всі. Не буду в неї заглиблюватись, але все ж повторюсь. «Залізна пані» була збудована Густавом Ейфелем до Всесвітньої виставки, яка проводилася у Парижі на честь сторіччя Французької революції. Будівництво тривало два роки і відкриття красуні відбулося 31 березня 1889 року. За планом через двадцять років її мали знести, але через встановлені антени залишили. Та й полюбилась вона за цей час парижанам дуже! Хоч спочатку все було навпаки - відомі французи писали петиції, щоб прибрати «це страхіття». І біля вежі екскурсовод Вам обов’язково розповість історію про Гі Мопассана, який щодня обідав на вежі зі словами «Це єдине місце, де я її не бачу», настільки не подобалась вона йому.

Красуня!

Ще цікаві факти, яких не оминають гіди – шахраям вже кілька разів вдавалося продати вежу! І ще цікаво, що така незвична форма вежі була обрана з розрахунку вітрових навантажень.

Трохи цифр. Вага вежі - 7300 тон, нинішня висота разом з антеною – 324 метри. Одразу після будівництва вежа стала найвищою спорудою у світі та утримувала цей статус близько 40 років (лише у 1930 будівля Крайслер Білдінг з висотою 319 метрів у Нью-Йорку перейняла титул чемпіонства, бо «наша» вежа одразу після будівництва із флагштоком мала висоту 312,27 метрів). При будівництві вежі було використано 18 038 металевих деталей та 2 500 000 заклепок. При цьому отвори для заклепок були просвердлені заздалегідь, все підходило одно до одного ідеально – настільки точними були креслення. Завдяки своїй металевій конструкції вежа виглядає, як ажурне мереживо!

Мереживо вежі

Починаючи з зими 2004-2005 років на невеликій ділянці першого поверху вежі заливається каток.

Перший поверх – з «діркою» посередині

Звісно, на вежу можна піднятися. Всього поверхів три, і квитки купуються окремо по поверхам. На перший поверх можна піднятися лише пішки, ліфт прямує одразу на другий. На третій поверх, навпаки, можна потрапити лише ліфтом, але прямого не існує - потрібно на другому поверсі зробити пересадку. Треба знати, що ліфти, рухаючись по вигнутій «нозі» вежі трохи «смикаються». Настільки «трохи», що Сашко після поїздки на ньому опинившись на другому поверсі на третій їхати вже категорично відмовився. Тож насолоджувалася краєвидами нагорі сама.

На третьому поверсі. Загалом третій поверх загороджений склом, а щоб потрапити на цей відкритий майданчик, потрібно піднятися по дуже непомітним гвинтовим сходам в середині приміщення
Панорама Парижу з третього поверху вежі: Палац Шайо та сади Трокадеро. Саме звідти ми фотографувалися з Сашком на світлині вище. Вдалині – район Ла-Дефанс

Наостанок – сяюча вежа. Це неймовірне видовище, диво щодня! В перший день екскурсії нам підгадали час, і ми прийшли до вежі ще засвітло. Гід скомандував: «Лягайте!». «Куди???», - здивувались ми. «Сюди!», - впевнено показав він на газон. Ну, треба так треба, і ми трохи розгублені, а трохи і розлючені повкладалися рядками просто на траві і задрали очі вгору.
І тут увімкнули сяйво!
Цю ейфорію, цей зАхват, цю красу неможливо описати словами!
Тільки їхати туди!
Тільки вкладатися на газон!
І тільки насолоджуватися сяючою вежею!
Ви та вона!
Наодинці!
І нехай весь мир почекає!
Це того варте!

Мерехтливі вогники - «Сяй! Сяй наче зірка!»
«Shine, shine like a star
Shining so bright like the star that you are
Shine into the future spreading your light wherever you are»

Освітлення вежі вмикається автоматично з настанням сутінок, а вимикається о першій годині ночі. Цікаво, що насправді фотографувати сяючу вежу заборонено! Тому що зображення освітлення вежі охороняється авторськими правами і може використовуватись лише з письмового дозволу компанії, що обслуговує вежу.

Золоте забарвлення вежі з’явилося у 1985 році, коли в її середині розмістили 336 ліхтарів. До цього вежа освітлювалася ззовні прожекторами
Блакитний, білий та червоний – кольори прапору Франції

А ми тимчасово повернемось знов до Києва.
Через декілька років після будівництва «Французького кварталу» поруч з ним, на місці тролейбусного депо, почав зростати новий ЖК «Французький квартал 2». Він складається з 12 будинків, збудованих протягом 2017-2021 років. І тут теж з’явилась своя родзинка. Цього разу - Тріумфальна арка.

Покажу одразу Паризький оригінал. Тутешня арка була збудована у 1806-1836 роках за розпорядженням самого Наполеона - на честь його Перемог (хоч сам Наполеон і не дожив до завершення будівництва). Вона є подібною за тріумфальну арку Тіта на римському Форумі. Архітектор арки – Жан-Франсуа Шальгрен. Її висота – 49 з половиною метрів, ширина - майже 45.

Паризька Тріумфальна арка. Я – на Єлисейських полях!
«Опори» арки прикрашені скульптурними групами. На лівій розташований «Тріумф 1810 року» з нагоди підписання Шенбрунького миру, скульптор Корто. На правій - «Марсельєза», або «Виступ волонтерів проти пруських військ, які окупували Лотарінгію 1792 року», скульптор Франсуа Рюд

В середині арки існує музей – під самою верхівкою. Причому там два поверхи! Також можна вийти на самий дах. Звісно, ми з Сашком направились туди!
Підйом здійснюється пішки – в одній із «ніг» арки існують гвинтові сходи. Ліфт теж існує, але працює лише для певної категорії людей. Якщо рахувати абсолютно всі сходинки (поміж поверхами музею, а також додаткові для виходу на дах), щоб опинитися на самій горі треба подолати їх у кількості 284 штуки.

Такими сходами ми з Сашком піднялися на Тріумфальну арку

А на даху – незрівнянні краєвиди! Париж… Єлисейські поля… Ейфелева вежа… Чесно - більше нічого в тому Парижі і не треба!

Ну красуня ж!

І вечірнє підсвітлення:

«Париж вечірній»

Повернемось до київської арки. Вона в нас суттєво конструктивно спрощена – змонтована з металевої арматури та оргскла з принтом. І я вважаю це дуже вірним і цікавим рішенням! Арка не є копією, вона унікальна, самодостатня, але стилізована і при цьому блискуча і охайна, як навколишні нові будинки. Просто, ефектно і дотепно!

Київська Триумфальна арка
Так арка зроблена в середині – каркас та оргскло

«Скульптурні групи» - це фото, але достатньо вдале! Здалеку видається, ніби фігури мають об’єм!

«Марсельєза» по-київськи
«Мир 1815 року»

Навколо арки розташовані фонтани, прикрашені кулями, які нагадують ядра гармат періоду тих самих наполеонівських війн.

Головні в цьому кадрі – «набої»

Розташована арка по центру променадної зони кварталу. І тут дійсно приємно прогулятись! Дітям обов’язково сподобаються ігрові майданчики, а невеличкі кафешки з кількома стільчиками на вулиці доповнюють відчуття Франції – як на Монмартрі! Не знаю, як зараз, але вхід у цей Житловий Квартал лишався вільним та доступним для усіх бажаючих.

Цікава прогулянка!

Що ж, Ейфелева вежа – то окрема любов. І Париж – окрема любов. А ще є Київ, який люблю більше за них! Як поєднати все це? Піти на прогулянку в серце Києва, де можна знайти часточку Парижу не виїжджаючи за межі самого найкращого міста у світі…