Загалом ця рослина має вигляд дерева або куща, й дуже примхлива стосовно кліматичних умов. Вона любить прохолодне й вологе повітря. Раніше її вирощували виключно в закритих зимових садах, але нині завдяки селекції камелії стало можливо вирощувати і на відкритому ґрунті.
Квітує камелія поступово – вона ніколи не вкривається суцільним яскравим шаром. Коли камелія відцвітає, вона не осипається пелюстками, а повністю скидає свій бутон – це дуже красиво, коли під кущами вся земля вкрита кулями квітів, ніби райськими яблучками. А ще – камелії не пахнуть, тому вони були улюбленими квітами Коко Шанель, бо не відволікали від класичного аромату номер п’ять.
Загалом камелія – це звичайний чай. Так-так, «чайний кущ» - саме кущ білоквіткової камелії, але квіткувати йому не дають. Перший збір врожаю починається у чотирирічному віці. Зелений чай – це одразу висушені листя, а чорний – попередньо окислена висушена сировина.
А ще з деревини цієї рослини в Японії виготовляли ткацьке знаряддя, списи, луки, невеличкі статуетки, з коріння – навіть лікарські препарати. Крім того камелії в Азії мають передусім символічне значення – їх висаджують біля храмів.
Названі ж ці рослини на честь ботаніка Георга Джозефа Камела.
Звісно ж, мережу квіткових магазинів було не можливо назвати інакше, тільки так – «Камелія». Ця компанія на київському ринку з 1994 року. Спочатку господарство розташовувалося біля наших Теремків, але з початком будівництва «Республік» (торгівельного центру та житлового масиву) на місці, де розташовувалися теплиці та розплідник «Київзеленбуду», «Камелії» також довелося з’їхати (гадаю, вони якось ділили приміщення). Новою оселею рослин стало село Крюківщина.
Співвласниця «Камелії» Тетяна Андріївна Костюкова давно мріяла про створення парку-саду, намагалася започаткувати нові проекти, але все не складалося. Проте не цього разу!
Вийшло так, що поруч з новим місцем розташування «Камелії» незабаром розпочали зведення нового Торгівельно-Розважального Центру «ParkSmall». І Тетяна звернулася до забудовників з пропозицією на пустирі між магазином та теплицями створити ландшафтний сад. Так народився парк-сад «Камелія» - вдалий симбіоз «магазинного» та «квіткового» бізнесів перетворив цей куточок Крюківщини на справжню Територію сімейного відпочинку та Парк квітів. У «Камелії» з’явилося місце для висадки зайвого посадкового матеріалу і реклами продукції, а у відвідувачів ТРЦ – можливість чудового відпочинку.
Дизайн парку було розроблено у 2017 році Студією ландшафтної архітектури «Вишукане садівництво», і вже у 2018 році парк було відкрито для відвідування.
Одразу скажу, що не все з запланованого втілено у життя. Але в цілому викладена схема відповідає дійсності. І можливо згодом парк буде доповнюватись – тим цікавіше. Планування – це бачити можливості розвитку та йти до мети!
Парк «Камелія» унікальний. Це дійсно саме квітковий сад. Його площа невелика (1,2 гектари), але дуже цікаво розподілена на зони-кімнати. Це створює ілюзію справжнього великого парку. Прогулюватись тут можна доволі тривалий час, відшукуючи все нові й нові куточки. Сад вражає різноманіттям та кількістю квітів, багаторічних і однорічних. Тут не просто газони з ялівцями – тут саме квіткові клумби, які потребують постійного догляду та зміни «експонатів».
Тож ласкаво прошу до парку!
Як я вже сказала, він дуже чітко розгороджений на кімнати. «Стінами» слугують живі огорожі з живоплотів, охайно підстрижених кущів – зелених, бордових, їх поєднання дуже пасує одне одному. Є і справжні парканчики, які невдовзі будуть оповиті кучерявими рослинами.
Кожна «кімната» облаштована за принципами та прийомами садівництва , характерного тому чи іншому регіону світу.
Одразу ми потрапляємо на Пейзажну алею. Це вхідна група, яка красива у будь-яку пору року.
Далі - Англійський пейзажний сад, він є одним з найбільших у парку. Тут можна знайти інсталяцію «Англійське чаювання» - крісельця та столик у «супроводі» квітів.
На газоні в центрі цієї «кімнати» мало б бути розкидисте дерево, під яким облаштований відпочинок. За фактом же маємо відхилення від плану, але… у бік збільшення – на центральній галявині висаджено аж три катальпи, під якими встановлено лавочки. У пік цвітіння дерев тут мабуть неймовірно гарно!
Загалом садам «Туманного Альбіону» характерна саме природність – збереження особливостей місцевого ландшафту, рослин, плавність ліній. Саме тому, мені здається, під «Англійський саді» більше пасує дальня ділянка парку зі штучними пагорбами, вкритими травою – нинішня назва цього саду «Примхи природи». Пагорби планувалося прикрасити «Будиночками хоббітів», але поки що це не зроблено. Можливо в майбутньому ми ще побачимо декор у стилі «Володаря перстнів».
Заходимо в Італійський сад. Цьому стилю притаманне симетричне планування, висадження рослин, зелень яких має смарагдові відтінки. І звісно ж прикрашання саду скульптурами, колонами «під античність», які б нагадували руїни Давнього Риму.
Наступна зупинка – Франція, а саме – Французький розарій. Французькі сади ще називають Регулярними – за ними потрібний ретельний регулярний догляд. Їх основний принцип – демонстративна рукотворність та підкорення природнього хаосу. Чіткі геометричні лінії, охайно підстрижені живоплоти, топіар-рослини, доріжки та майданчики без жодної травинки, засипані гравієм або піском – все це характерно для барокових садів Франції. А ще – ідеальна симетрія, каскади з арок, декор з ваз та скульптур, дерев'яні решітки та перголи. Облаштовують такий сад на ідеально рівній ділянці та його колірна гама зазвичай холодна.
Кліматичні умови у Франції досить теплі, саме тому тут у парку основною рослиною французького куточку обрана троянда. Розарій розбитий на дві частини – алейну та «зірчату площу». Посеред «зірки» встановлена сінгапурська парасолька – за кілька років вона буде повністю оповита плющем.
Одним з «камерних» куточків парку є Мавританський сад. За планом тут мав бути фонтан з мозаїкою, що відповідало б маєтку арабського шейху. Поки що фонтану немає, відсилкою до Близького Сходу слугують лише декоративні елементи з геометричними візерунками у мусульманському стилі.
Справжньою родзинкою всього парку є Східний сад. Тут все ідеально, кожний елемент продуманий до дрібниць й наповнений власним сенсом. В цьому куточку можна провести безліч часу, просто сидячі і спостерігаючи за природою, насолоджуючись краєвидом. Як монахи в Тибеті завмирають дивлячись на гори, як японці спостерігають за камінцем і перетворили це на мистецтво, так і ми – зачаївши подих, дивимось на рух хмар у небі, танок карпів коі у ставку біля містка-місяця, тремтіння листя рослин, нерухомість вічнозелених сосен на фоні пагоди.
Навколо штучного озерця прокладена стежка, по якій ми пройшли кілька разів.
Мимоволі у парку згадуємо Попелюшку: гігантські карета та туфелька – головні атрибути саме цієї казки!
Є у «Камелії» і Смачний (Ароматний) сад – це найзатишніший куточок парку. Його основою слугує колишній плодовий сад – всі дерева були збережені й короновані. А ще тут можна знайти припідняті грядки з полуницею, суницею та пряними травами.
Прогулявшись світом потрапляємо додому, на Батьківщину, у Рідний край – в Український сад. Ця локація теж знаходиться на території колишнього плодового саду. Цей простір, мабуть, має найбільшу перспективу розвитку. За розробленим планом тут можливо встановити вулики, тин з глечиками, хату-мазанку серед мальв і навіть невеличкий контактний зоопарк. Поки що тут є інсталяції з використанням наших жовто-блакитних кольорів та фігурками козаків. А ще - багато чорнобривців!
«…Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю…»
Залишилось додати рекомендації з відвідування.
«Камелія» – сезонний парк, працює з середини квітня до середини жовтня, взимку – ні. Також він є сезонним з точки зору квітів – має «весняні цибулинні» рослини (гіацинти та крокуси, нарциси та тюльпани), які змінюються квітуванням троянд, гортензій, а потім - лавандину.
Затінку влітку небагато, але він є, і буде більше – дерева зростають, кущова огорожа теж дає ізоляцію від сонячних променів. Ми були у спекотний день, але не відчували цього. Ціна за вхідний квиток невелика - для пані Тетяни головне, щоб коштів вистачало на оплату праці персоналу.
Й до зустрічі тут. У новому сезоні!
P.S. «Читаємо, дивимось по темі»:
- Одне з найвідоміших творів літератури, де згадується квітка камелія - роман Олександра Дюма-сина «Дама з камеліями», написаний у 1848 році. Саме як репризу цього твору пізніше було створено оперу «Травіата», а також п’єсу Теренса Реттигана «Дама без камелій». Існує безліч постановок – йдіть на будь-яку, бо це дійсно класика, від якої захоплює подих.
