Це досить цікаве озеро «мешкає» у селі Крюківщина. Село відоме з 1701 році, але проживають люди в цій місцевості з давніх давен.
З приводу такої назви населеного пункту є декілька версій. Нібито у місцевому лісі ще у часи, коли козаки возили Чумацьким шляхом сіль, водилося багато круків, від цих пташок і назва. Другий варіант - більшість місцевих земель колись належала магнату Крюкову. І третя версія, найбільш ймовірна – назва походить від річечки Кривківки, яка протікає селом.
Саме село докладніше на наявність чогось цікавого «обстежити» ще не встигли, тому – тільки про водойму.
Треба зазначити, що в Україні більшість озер - штучного походження (водойм, створених природою, набагато менше). Такі штучні озерця, організовані на невеличких річках з використанням природних балок та ярів, правильно називати ставками. Кількість ставків в Україні величезна, їх будують каскадами, і підрахувати їх достатньо складно. Тому офіційні дані дуже розбігаються, цифри коливаються у межах до 50 000.
Крючок – не виняток. Якщо я не помиляюся, озеро (будемо його так називати, хоча згідно Водного кодексу України це все ж таки ставок) створено на річці Сіверці. Сіверка (вона ж – Віта) й бере свій початок у Крюківщині, а загальна її довжина – 30 кілометрів.
Коли було споруджено греблю – даних немає. Але з моменту утворення воду в озері жодного разу не спускали, бо це загрожує підтопленню прилеглих територій.
Довжина озера близько 3 км, ширина 200 метрів, а максимальна глибина - 6 метрів.
Не знаю коли, мабуть на початку 2000-х, озеро було досить непогано ушляхетнено. Насипаний пісок, збудовано багато альтанок, причал з катамаранами, вейк-парк "Піратська бухта", волейбольний майданчик. Берег поділений на декілька зон відпочинку: пляжний, спортивний, рибальство. Звідтоді весь цей комплекс носить назву «База відпочинку Крючок».
Наразі, оскільки після першозабудови пройшов тривалий час, «База відпочинку» має суттєвий вигляд «Б/У» - «бувша у вживанні і потребуюча деякого оновлення». Але мені вона все одно здалася досить привабливою.
Докладніше про недоліки та переваги.
Суттєвим мінусом є дорога до Крючка, яка має величезні вибоїни та ями, і взагалі не є асфальтованою. І - так звана «парковка». Власне, парковки й не існує, але на уік-енд чомусь за запилений майданчик збирають гроші (у будні – ні). У цей момент пригадуються лихі дев’яності у Затоці – відсутність сервісу за максимальну платню.
Другий мінус – дуже крутий нахил. Ми вмостилися повище, і всі м’ячики дітлахів стрімко покотилися до води, а я прийнялась ловити термос, який зібрався туди ж.
От і всі мінуси.
А плюсів – набагато більше. Гарні краєвиди. Чудова водичка. У заростях верби ховаються каченята, за якими цікаво спостерігати. Є затінок від тих самих верб. Сучасні намети нагадують космічні летальні апарати. За бажанням можна скористатися альтанками – за великими столами ми всілися грати в настільні ігри. І звісно, потім пообідали – замовили смачне хачапурі.
Тобто – нам сподобалось!
І тепер – трохи фотосесії Крючка:
Немає коментарів:
Дописати коментар