Великі Дмитровичі – звичайне українське село.
Про його назву існує легенда – начебто колись тут існував закинутий палац, в якому оселилися розбійники. Пізніше його захопили козаки й заснували в ньому «козацьку адміністрацію» - у будівлі постійно перебував загін з близько ста козаків під керівництвом отамана Великого Дмитра. Звідси й назва! І нині поруч із Будинком культури встановлений «Пам’ятник засновнику села Великі Дмитровичі козацькому сотнику Великому Дмитру».
Цікаво, що ще за часи розбійників тут була створена криниця під назвою Широка – вона існує і функціонує і зараз! А на гербі села зображені колодязь журавель та дубові листочки.
Перша ж письмова згадка про село датується 1638 роком, коли поселення вже було у володінні дружини київського міського судді Теодора Гуменицького - Барбари Гуменицької. Оскільки прямих спадкоємців Гуменицькі не мали, згодом заповіли Великі Дмитровичі Києво-Фроловському жіночому монастирю на Подолі.
У Великих Дмитровичах є все, що має типовий невеличкий населений пункт: сільська рада, середня школа, бібліотека. Амбулаторія і навіть пологовий будинок. Будинок культури із меморіальною дошкою на стіні, присвяченою художнику Бідноший Данилу Пантелійовичу, який народився в селі. Меморіал сільчанам, які загинули у Другій світовій війні. Чудове озерце з прекрасним краєвидом. І декілька багатоповерхівок.
Була тут і церква Святого Миколая, звісно ж зруйнована у радянські часи, хоча простояла аж до 70тих років минулого ХХ століття. Від неї зберіглася частина іконостасу із зображенням трьох святих. Нині з 2004 року будується нова, яка буде присвячена апостолу Іоану Богослову.
Краєвид на ставок та церкву
Золотий солдат на фоні багатоповерхівки
Чудові квіти, розписи зупинок - у селі повно дрібничок, які роблять наше повсякденне життя яскравіше
А ще у селі існують свої власні унікальні цікавинки – ферми, рибна та віслюча. Про них я й розповім детальніше.
РИБНА ферма – це сільське господарство «ТЕХАНЬ» (або «РОДИННА ОСЕЛЯ»), яке займається «прісноводною аквакультурою». Мені здається раніше тут був справжній заміський комплекс відпочинку – з рестораном і навіть невеличким зоопарком. Але зараз основний напрям послуг – рибальство, й для цього тут є все: будиночки для ночівлі, альтанки для пікніку, й три (!) ставки. Один великий (його площа складає більше двох гектарів) з крупною рибою (білий амур, щука, окунь, товстолобик), поменше – карасьовий ставок (тут водяться карасі, лині, коропи), і в найменшому мешкають маленькі карасики.
З додаткового – існує великий дитячий майданчик, багато приємного декору. Від зоопарку залишилось лише кілька птахів – фазани та павич. Багато чого, нажаль, вже потребує ремонту – дерев’яні елементи псуються швидко. Коли збудоване господарство – не знаю, але зареєстроване у 2003 році – достатньо давно, щоб благати про оновлення.
Фермерське господарство «Техань». Доріжка з дерев’яних пеньків негайно потребує ремонту
Чудове подвір’я рибної ферми
Основний напрям господарства – рибна ловля
Рятівний круг – символ всього, що пов’язане з водою
Будь-який декор завжди приємний, що й казати про таке чудове різьблення по дереву!
Залишки зоопарку
Гостинні будиночки для ночівлі
Сашко, як завжди, чомусь дуже довго пручався сюди їхати. Нагадувати, що «ми там ще не були», а мені цікаво «зазирнути за паркан» довелося два роки. Але нарешті навесні 2024-го долучились до рибальства і ми.
Як початківці, обрали затишну маленьку копанку з «мальками». Нажаль, в нас навіть не клювало – як сказали місцеві, вітер дув не в той бік. Але задоволення від процесу отримали величезне. Содобалось! І не тільки нам. Місце користується попитом, кількість альтанок обмежена, і на вихідні місця розписані за кілька тижнів наперед, тому бронювати потрібно заздалегідь.
Чекаємо на попутний вітер!
Фото ніколи не передає повноти атмосфери та краєвиду. Але й навіть так очевидно, як тут гарно!!! І байдуже, чи клюють ті карасі…
Сашко у своїй знаменитій панамці «Hard Rock Cafe, якого немає у Будві» (це зовсім нічого не означає, просто саме у Чорногорії до нас підійшов якийсь чоловік, і прискіпливо запитав: «У Будві немає Хард-рок кафе, нащо Ви вділи цю панамку?»)
Діти були у захваті від рибальства, бо поруч випасалася отара вівець, за якими можна було спостерігати
І тепер детальніше про ВІСЛЮЧЮ ферму. Ми її постійні відвідувачі!
Створили ферму двоюрідні брати – Володимир та Євген Васільєви. Люди, які обожнюють тварин. Ще до фермерського господарства у них на подвір’ї мешкав справжній домашній зоопарк, в якому «були всі»: страуси, єноти, лелека, косулі, сови. Віслюків придбали майже останніми лише заради цікавості – дружина Володимира Світлана натрапила на інформацію про неймовірну корисність віслючого молока. Тож вирішили ризикнути і спробувати, що ж воно таке й чи справді від нього є якась користь. Таким чином перша пара віслюків прибула на ферму з Ізмаїлу.
Усі тварини разом з віслюками жили на території майже просто неба - мабуть, було досить цікаво спостерігати за ними, бо всі товаришували між собою.
Брати Володимир та Євген Васільєви ведуть своїх улюбленців
З часом у родині Володимира народився син, й утримання зоопарку перестало бути пріоритетним питанням – на тварин потрібен час. Улюбленців почали роздавати\продавати у добрі руки й прилаштували майже всіх. Лишилися лише старий кінь Чупа-Чупс та дві віслючихи – їх ніхто не брав. Тоді й прийшло зворотне рішення – навпаки, зібрати віслюків.
Півроку Володимир скуповував вухастих, й врешті решт у 2019 році єдина в Україні віслюча ферма «Osloff» відчинила свої гостинні ворота.
Власники ферми брати-бородачі перед загоном зі своїми «підлеглими»
Шлях по селу до господарства не простий – пагорбами вузенькими вулочками. Перший раз ми навіть засумнівалися – чи не заблукали? Чи існує насправді ферма?
Аж нарешті побачили зображення віслюка на воротах - проїхати повз неможливо. Зупиняємось на невеличкому ґрунтовому майданчику за фермою. Після дощу тут можуть буть калюжі, тож вдягатися потрібно відповідно, й загалом для візиту на ферму бажано мати спортивний одяг.
Ферма «Osloff» знаходиться ТУТ - білборд на в’їзді до ферми
Нас одразу зустрічають тварини – індики, кури, козлята. А ще – величезні собаки породи «бордоський дог».
Подвір’я - утримання ферми означає перш за все заготівлю величезної кількості сіна на зиму. Насправді це дінники, але ферма поки що не має приміщення для зберігання сіна. Тому сіно закуповується частково, партіями по 10-12 тон
Курник. Це карликові курочки. Вони дуже цікаві – в них немає звички гребтися, вони поїдають величезну кількість шкідників, їх яйця мають цікавий присмак
Козочки
Таких песиків на фермі два, хлопчик та дівчинка – Ді-Ді та До-До. Раніше в них народжувались цуценята, але зараз, здається, «мама» вже у поважному віці
Місцевий індик Дюша - не менш грізний, ніж пси. До речі, любить підкрадатися зі спини, тож будьте уважні. Але він не є небезпечним, лише має слабкість «покрасуватися». Його потрібно похвалити який він гарний, і можна навіть спробувати погладити
Проходимо повз житлового будинку, й саме тут починається зона відпочинку. По крутому схилу прямуємо вниз до мети нашого відвідування ферми – віслюків. Це найбільш емоційна частина візиту – справжня позитивна енімал-терапія.
Тварин можна і треба годувати, тож вони одразу виставляють до нас свої цікаві мордочки. Їжу видають на фермі – чищені гарбузи та кабачки входять у вартість квитка. Можете привозити ці овочі у подарунок, але годувати буде потрібно все одно вже порізаними на шматочки підготовленими гостинцями.
Деякі ж продукти віслюкам категорично заборонені. Сухофрукти є смертельно небезпечними, бо не засвоюються травневою системою, а свіжий хліб викликає закупорку кишківника. Яблука та кавуни можна, але інші фрукти (а також капуста) викликають коліки.
На лавочці - підготовлені для тварин «тазики»
Годуємо осликів. Які ж вони чарівні! Губки тепленькі, язички шершаві. Не бійтеся зубів – тварини ніколи не укусять!
«Підсуньте, будь-ласка, кабачка поближче!»
«Всім привіт!!!»
Погодувавши, озираємось довкола. Низина ландшафту ферми – штучне озеро. Воно невелике, але й не маленьке – посередині навіть височить острівець. Раніше навколо озера можна було обійти. Зараз ні – загороджувальний паркан подовжили аж до самої води. Така реконструкція відбулась під час перших обстрілів енергетики восени 2022-го – «без світла» насоси не працювали, й довелося облаштовувати водопій для тварин природнім шляхом.
Власне ферма. Таке розташування було до війни
Тепер обійти озеро вже неможливо
Загалом екскурсія проводиться для відвідувачів групою від десяти людей, але нам привітно розповіли про цих дивовижних тваринок.
Тож віслючки – дійсно дивовижні. Їх відома впертість – не від дурості, а навпаки, від розуму. В них напрочуд розвинена інтуїція, а також відчуття небезпеки та самозбереження.
Одомашнення віслюків відбулося навіть раніше за коней – їх першими стали використовувати для перевезення вантажів. Відомо, що ослів як домашніх тварин експлуатували вже чотири тисячі років до нашої ери! А все тому, що осли більш витривалі, ніж коні, менш вибагливі до корму та набагато довше обходяться без води та їжі. А ще їх копита пристосовані до складного рельєфу – каменистих та гірських доріг. Через все це віслюків майже не залишилось у дикій природі - зараз їх можна зустріти мабуть лише в Еритреї.
Господарі кажуть, що віслюки тут зібрані трьох порід - африканської, балканської та каталонської. Але я не запам’ятала, «хто є хто».
Чорненькі віслючки здається каталонської породи. Але це не точно
Існує ферма перш за все заради молока та продукції з нього. Віслюче молоко за складом найбільш наближене до материнського людського. У своєму складі має багато корисних речовин, вважається лікувальним від алергії та туберкульозу. Корисно для вживання всім – і дітям й дорослим. Загалом існує теорія, що дорослим людям молоко протипоказане, оскільки не засвоюється організмом. Але це стосується лише коров’ячого молока. У віслюків же шлунок однокамерний, тому стравохід схожий на людський, й з засвоєнням проблем не виникає ні в кого. Особливо воно показане маленьким діткам, й у господарів є постійні покупці.
На добу одна віслиця дає дуже мало молока – близько 300 мілілитрів. Фермери визначились зі своєю оптимальною кількістю голів - на постійній основі тут утримується 25-30 дівчинок – з них можна отримати близько 10 літрів молока на день.
Кількість тварин на фермі постійно змінюється. Народжуються малюкі - деяких продають, а хтось продовжує зростати тут на місці. Цікаво, що вагітність віслюків триває 12-14 місяців!
До війни літр віслючого молока коштував тисячу гривень - зараз, можливо, дорожче. В середньому ж харчування та догляд за однією твариною обходяться приблизно у сто гривень на добу.
Окрім молока на фермі виробляється деяка косметична продукція, наприклад – мильний крем з додаванням сироватки з віслючого молока.
Як я вже сказала, всі тварини в загоні – представниці прекрасного полу. У кожної свій характер – деякі драчливі. «Закрию у сараї», – грозить їм господар. Він розрізняє кожну віслючку! Всі мають своє ім’я, й власники впізнають всіх!
А хлопчика на фермі утримують лише одного - це Султан Афанасьєвич, або Афоня. Він випасається окремо, зазвичай за озерцем. Саме на ньому катають дітлахів, хоча буває і інакше - якось нас катала ослиця-мама.
Іноді Афоня демонструє свою знамениту вперстість. Катав дітлахів по стандартному колу, а потім одну дівчинку не захотів. Після деяких сперечань поїхав в іншому напрямку, а по звичному старому маршруту - ні. І далі вже перебирав – когось там де завжди, а когось тільки новою стежкою. І не можна було нічого зробити.
Підходимо ближче до озерця. Купатися, звісно, в ньому не можна, а от половити рибку або покататися на човні – залюбки. Катання безкоштовне, рибна ловля спортивна. Сашкові на прохання дали вудку й він навіть виловив якогось карасика, потім відпустив. А ще – скраєчку озера квітне кущ німфей. Обожнюю їх!
Озерце та човник
Улюблені водяні лілії
Взимку човен відпочиває, а на замерзлій воді влаштовують велику ковзанку
Останній пункт нашої програми – невеличка кав’ярня. Працює вона не завжди, тому частіше ми з собою беремо чай у термосі і бутерброди – це не забороняється.
Буває, що на фермі проводиться дегустація молока. Нам щастить, і ми смакуємо приємно-солоденьке, зовсім не жирне молочко – майже коктейль. Його жирність менша за відсоток – 0,83. Зберігатись воно може не більше трьох днів. А ще нам запропонували млинці, спечені на віслючому молоці.
Віслючого сира в наявності, нажаль, жодного разу не було (його виробництво не просте, щоб зробити кілограм, потрібно тридцять літрів молока). Проте майже завжди є вівцевий сир - його поставляють партнери. Це дивовижний сир, законсервований в оливковій олії у вигляді кульок з різноманітними спеціями. Найсмачніше він поєднується з печивом «крекер». Його можна придбати – дуже раджу, кожного разу купую баночку. Такого смачного я ще не куштувала ніде!
Невеличка кав’ярня
Меню в наявності не завжди
Інтер’єр кав’ярні
Один з постійних відвідувачів кафешки
Трохи відпочиваємо на галявині. Для дітей облаштований невеличкий «дитячий майданчик» з пісочницею. Мої ж лізуть на якусь чудернацьку «карету», й тихенько завмирають – поблизу крутяться собаки.
Дитячий майданчик
Декоративний «діліжанс». Але колись він був «на ходу»
На фермі знімали епізоди серіалу. А ще тут зняли казочку для проекту KAZONYKA UA – звісно про віслюка.
Ось і все.
Тож на перший погляд у Великих Дмитровичах нема нічого особливого. Хіба ж ви не бачили віслюків? Чи не рибалили ніколи? Обидві ферми невеликі, потребують вдосконалення й територію мають невелику. У меню кафе не завжди щось є, окрім чаю. Тобто пропозиція, скажімо чесно, невелика. Але… ці місця зачаровують своєю душевністю. І нас тягне чомусь саме сюди, де панують тиша та добро, а тваринки тягнуть свої мордочки до ваших долоней.
Відпочиваю тут і вас запрошую! Всіх обіймаю!
