Вікна з квартири на ззовні. Телевізор нашого життя. Один і той самий краєвид вдень і вночі, вранці і ввечері. Взимку і влітку. Восени і навесні. Коли радісно, і коли боляче. Коли чекаєш на когось. І коли нікого не хочеш бачити. Коли хтось співає пісні під балконом. І коли хтось голосно з’ясовує відносини. Коли травневий теплий вітерець ліниво ворушить тюлі. І коли захворівший сумно дивишся на осінню зливу. Знов у те саме вікно.
Один і той самий краєвид має набридати. І тим дивніше, що раптом глянувши у таке знайоме вікно, завмираєш від захоплення. Як же ж гарно!
Підбірка цих фото зараз не має ніякої художньої цінності. Але це пам'ятні для мене моменти, коли кольори за вікном надихнули мене схопитись за фотоапарат (саме за фотоапарат, «телефонні» світлини у ті часи були ще зовсім неякісними).
Тож – колекція моїх Вікон.
Травнева веселка
Небо ніколи не повторює свої кольори. Це жива рухома картина перед очами!
Силуети сусіднього даху
Ще тільки починається Закат…
Зелене море…
…жовте море… (зверніть увагу – будівництво гігантського торгівельного комплексу «Республіка» тільки розпочинається, поки що встигли зробити лише «каркас». Дата фото – 18 жовтня 2012 року)
…і біле море – майже, як справжнє Біле море
Казкові морозні візерунки на склі вже майже стали легендою – їх не так просто зустріти у житті
Ранішній вечір ранішньою весною
А це вже зимовий світанок. Наше Небо над Теремками прокидається…
Іноді здається, що життя «дає перекіс», і все навколо у сірому кольорі. Але рятують нас в тому числі і Вікна. Та сама панорама – це стабільність. І начебто не так вже все і погано!
Нічна романтика – хлопець у кав’ярні освідчувався дівчині, і перед входом виклав сердечко зі свічок. Ця кафешка довгі роки була частиною панорами з мого вікна. Зараз, нажаль, цього приємного закладу вже не існує – приблизно у 2020 році працівники «Землеустрою» без будь-яких попереджень приїхали і бульдозерами знесли будиночок. Можливо, щось там було не зовсім вірно оформлене, але щоб так… При цьому по Києву продовжують стояти жахливі кіоски-МАФи, які абсолютно точно не мають жодних дозволів взагалі. Сумуємо за кав’ярнею… Які там були чудові хачапурі!...
Завжди жвава, а іноді й занадто, Кільцева дорога
На цьому фото ТРЦ «Республіка» вже добудовано, але не відкрито. Багато років він простояв порожньою коробкою, і я вже нервувала, що він також перетвориться на привід, як недобудований Спортивний комплекс поруч з Льодовим стадіоном. Роботи були призупинені у 2015 році. На щастя після п’яти років простою у 2020-му будівництво відновилося і у 2021-му «Respublika Park» було введено в експлуатацію
Одного разу на Новий рік прикрасили вікно гірляндою. І потім вже ніколи не знімали її. Коли мені хотілося чогось «теплого», трошки казки на душі – вмикала. Навіть влітку
Поєднання вогників в кімнаті з вогниками ззовні створюють чудову ілюзію затишку та спокою
А це перше вікно у моєму житті. Село Западинка. Зараз цієї старенької дідової хати, яку він будував власними руками, вже не існує…
Сяючі вогники вікон – душа будинку. Дивлячись на них одразу хочеться філіжанку гарячого чаю зі смачним тістечком!
Потім мої вікна змінилися. І спочатку я не дуже зраділа дереву поруч – це постійний затінок. Але потім ми потоваришували зі старою грушою. І я полюбила спостерігати за нею – мені подобалось дивитись, як вона поступово прокидається після зими, пишно вкривається білими квітами, а восени – знов засинає.
Моя груша – чотири сезони
Зараз у мене інші вікна. І коли-небудь я покажу їх.
Немає коментарів:
Дописати коментар