Побачити Девіаційну вежу, Ржаву баржу і Бетонний водоспад.
Навіщо? Красивого в них немає абсолютно нічого.
Відповідь - просто так. Бо всі ці об’єкти давно вже стали часточкою Києва.
Розповідь розпочну з Девіаційної вежі. Бо саме з її пошуків і розпочалися «пригоди».
Отже слово «девіація» означає «відхилення». І ця вежа призначена для усунення магнітної похибки (тобто девіації) в показаннях компасів кораблів. Така похибка з часом виникає у будь-якому разі на магнітних компасах абсолютно всіх «човнів» - під впливом магнітного поля Землі та великих мас металу самого судна. І хоч у нинішні часи навігація здійснюється за допомогою сучасного електронного приладдя, класичний компас має бути обов’язково справним, і показувати вірну інформацію. Тому періодично (не рідше одного разу на рік, а для річкового флоту зазвичай цей термін становить шість місяців) кожне судно має усунути таке відхилення – пройти «девіаційний контроль». Без чинного девіаційного свідоцтва судно не отримає дозвіл на плавання.
Процедуру перевірки відхилення можна назвати звіркою координат. Човен просто підходить до об’єкту, координати якого відомі абсолютно точно. Спеціаліст-девіатор порівнює показники компаса на судні з координатами об’єкту, визначає похибку і корегує її. Потім видає офіційний документ, вірніше два: Девіаційний листок (по-нинішньому - Таблицю залишкової девіації) та Акт про знищення девіації. Їх наявність перевіряється судновими інспекторами і досі є обов’язковою вимогою для безпеки судноплавства.
Загалом для корегування похибки облаштовані спеціальні місця у всіх великих портах світу. Це девіаційні стенди (їх ще називають полігони), які виглядають як чітко визначені ділянки акваторії без сторонніх магнітних впливів, де судно може безпечно маневрувати для проведення корекції. В Україні такі існують в Одесі, Чорноморську, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, Бердянську.
На річках же, де простору суттєво менше, встановлюється більш простий варіант подібного об’єкту - вежа, або мовою моряків ПАЛ.
Наша вежа в принципі не унікальна – на території колишнього срср на річках їх існує багато. Але саме київська девіаційна вежа першою викликала туристичну зацікавленість і стала відомою та популярною. Її намагаються побачити, до неї пробують підпливти, а в сувору зиму – навіть підійти по кризі (ніколи, ніколи так не робіть!).
Коли вона з’явилася вперше в Києві - невідомо. Спочатку вежа знаходилась не на цьому місці, а трошки вище за течією – там, де зараз знаходиться Південний міст. Згодом з початком будівництва мосту у 1983 році її перенесли саме сюди.
Виготовлений пал з монолитного бетону. З боків знаходяться скибки-сходинки, обривки тросів, а зверху – металева конструкція у вигляді хреста. Також є можливість пришвартуватися – виправлення компасу займає час, і для більш точної корекції судно обертається навколо вежі.
Знайти вежу-пал виявилося невеличким квестом. І заздалегідь скажу, що зручніше її побачити з Лівого берегу. Хоча за відстанню вона ближче до правого. Але на правому до води підібратися складніше – як раз навпроти нашого об’єкту розміщено стоянку-парк моторних човнів, куди стороннім вхід заборонено. Тобто якщо ви не є щасливим володарем моторки, вас туди не пропустять. Власне, як це сталося з нами.
Тож перша наша спроба хоч одним оком глянути на вежу виявилася невдалою. Але тоді побачили цікаве дещо інше. Влаштували собі маленьку екскурсію промисловим районом Києва, який носить назву Корчувате – від «корчів», «пнів», які колись витягали, щоб розчистити місцину.
І перш за все у червні місяці неможливо пройти повз пляжу на Галерній затоці. Шикарне місце! Сучасний, облаштований, чистий, з можливостями активного дозвілля – це все про нього. Колись (до ХІХ століття) саме тут проходило основне головне русло Дніпра. Але у 1868 році заради будівництва Дарницького мосту були споруджені дві дамби. Під їх впливом русло поступово змістилося у бік лівого берегу.
Цікава історія з власною назвою затоки – Галерна. За легендою тут начебто з весни 1786 року стояли напоготові 80 галер спеціально збудованих у смоленську заради приїзду імператриці катерини ІІ, коли вона у 1787 році робила свій оглядовий вояж по захоплених наших територіях. Одним з варіантів вона розглядала як можливий пливти далі на південь Дніпром. Але документальних підтверджень цьому немає ніяких. І ще у ХХ столітті цю затоку іменували Старик. Тож існували насправді ці галери чи ні – хто знає. Але мені подобається романтична назва затоки – хай таки буде Галерна.
Наступною нашою зупинкою став Рибгосп – Рибне господарство. Промисловий об’єкт, де вирощують рибу. А окрім басейнів з рибою тут облаштовані чотири озера для офіційної платної риболовлі - Центр «Білі камені». Кожне озеро зариблене окремим видом здобичі. Існують Форелеве озеро, Щуче, Линове і окреме озеро з коропом, амуром та карасем.
Прямо на території Рибгоспу розташований ще один абсолютно не туристичний за задумом об’єкт, але який з часом набрав саме такої чинності. Штучний Київський водоспад, збудований у 1970-х роках.
В ньому немає нічого особливого – ну хіба ви не бачили, як з бетонної стіни ллється вода? Але все ж – не бачили. Незвичним у нього є форма - у вигляді літери «V». І коли він повноводний, виглядає неймовірно.
Нам з цим моментом не пощастило - дні стоять вже спекотні, і водоспаду не має зовсім. Але я з цього приводу не засмутилась – для мене було більш цікавим саме знайти його, бо писали про складнощі. Як не дивно, це виявилося просто – шукайте «Білі камені», там буде і водоспад.
Рушили далі. За планом – ще один об’єкт, оповитий легендами: закинутий човен «Адмірал Ржевський».
Про нього невідомо абсолютно нічого. Ні звідки взявся, ані «куди пливе». Власне, і назва його – повна вигадка. Не існувало ніякого справжнього судна з такою назвою. Не існувало ніякого військового адміралу з таким прізвищем. Дуже цікаво, хто його так охрестив? І чому – пародія на поручика? Як воно сюди потрапило? Хтось каже, що колись на ньому був ресторан… Можливо.
Можливо колись ми дізнаємось розгадку цієї загадки. А поки що лише за супутниковими знімками можна побачити, що раніше поруч з «Адміралом» було ще одне судно – третє, з ажурною металевою альтанкою «на борту».
Колись на корабель можна було піднятись. Піднятись можна і зараз, але треба бути дуже завзятим – спочатку перелізти через паркан, а потім трохи підпливти.
Ми таким займатися не стали, «помилувалися» цим всім здалеку. В компанії з нами відпочивали величезні жаби – не можу сказати, що місце зовсім безлюдне, але відчувається, що жаби почуваються вольготно.
На цьому завершилась наша прогулянка правим берегом.
А у вересні продовжилась - лівим. Поїхали по справах у відносно новий Торгівельний Центр «RIVER MALL». Цей комплекс було відкрито 8 серпня 2019 року, а трошки пізніше, у 2021-му, місце навколо нього оздобили парком – додали сучасний громадський простір. Саме так це і працює – я обрала «River Mall» як місце покупок саме через можливість оглянути парк. І не помилилася - він, хоч і невеликий (3,5 гектара), дійсно цікавий. Спроектований різними багатоярусними терасами, облаштований набережною з фонтанчиками, засаджений сучасними міскантусами. Взимку на «п’ятачку» заливається ковзанка.
А після магазинів упросила Сашка рвонути на дачні Осокорки. Хоч це було і не просто.
Складно було визначити, куди нам толком треба. І навіщо. Потім ще з кожним кроком очікувала окрику типу «Куди ми приперлися????». Але…
Сталося справжнє диво. Як у казці про «Гидке каченя», коли раптом всі завмерли і побачили білих лебедів-красенів. Або в новелі про Ассоль, коли також всі завмерли, і побачили Пурпурові вітрила.
Так сталося і з нами.
Ні, ми завмерли не від краси девіаційної вежі.
Повернувшись, побачили яхти на Дніпрі.
Під час забороненої навігації.
Під час війни…
Вони були такі гарні! Такі красиві! Такі неочікувані!
Нічого особливого, і все ж таки так неймовірно! Миті, коли ми без будь-якого приводу відчуваємо емоційний підйом. Миті, які гріють нас теплими спогадами довгими зимовими вечорами…
І нарешті ми побачили ВЕЖУ!
Тож мріємо, мріємо всі разом! Самі знаєте про що. Щоб білі вітрила на Дніпрі стали не дивом, а щоденною панорамою. А наша красива вежа була не просто декорацією чи туристичним об’єктом, а продовжила виконувати свої прості і такі важливі навігаційні функції.
Немає коментарів:
Дописати коментар