Мабуть, нинішня молодь вже і не чула тієї чудової пісні Софії Ротару «Лаванда-а, горная лаванда…». А от я, наспівуючи цю мелодію, довго не знала, що саме воно таке – лаванда. Бо в нашій місцевості ця рослина була не розповсюджена. Лаванда любить посушливі спекотні регіони та кам’янистий гірський ґрунт. Або в нас змінився клімат, або фермери ризикнули і почали розведення цієї культури і перші спроби виявилися вдалими, так чи інакше, але ось вже по всій країни розквітли лавандові поля.
Одне з них знаходиться у Порадівці, трохи за Васильковом (повертати треба за «летючим комбайном»). Парк так і носить назву - «Порадів Парк». Цікаво, що раніше він існував під іншою назвою «Лавандовий Гай» та в трохи іншому місці, але все ж тут, в Порадівці - перші рослини там були висаджені у 2015 році. Чому було вирішено змінити місце дислокації – не знаю. Нові 35 тисяч кущів лаванди нинішнього парку були висаджені у 2018 році, а відкрився він 30 червня 2021 року. Засновницею обох парків є Юлія Блях, а концепцію парку розробляла студія ландшафтної архітектури KOTSUBA.
Працює парк виключно в період цвітіння лаванди – з 1 липня по 31 липня. Звісно, планується розвиток – висадження рослин іншої пори цвітіння, і таким чином розширення періоду роботи.
Очікуємо втілення у життя!
А поки що – нарешті 1 липня! І ми прямуємо на місце одразу ж в день відкриття сезону! Паркувальний майданчик проїхати неможливо, і саме звідси починається шлях до парку. Так-так, до парку ще треба пройти по цікавій дорозі! Здалеку видається що шлях довгий, бо лаванда видніється десь там, на схилах… Але насправді милуючись природою (ми, наприклад, бачили багато лелек) виявляється, що йти зовсім недовго (близько 900 метрів). Все ж цей фактор треба враховувати, наприклад, якщо ви подорожуєте з людьми похилого віку.
Квитки до парку можна придбати одразу на паркувальному майданчику, або безпосередньо на вході у парк. Доречі на паркінгу встановлена незвична розвага - краш-терапія. Що означає цей термін? Коли ми щось розбиваємо та робимо будь-який «краш», одночасно з цим випускаємо негативну енергію. Тому ще до входу в парк пропонується позбутися її - розтрощити кілька тарілок. Вартість такої практики входить до квитка у парк.
Вхід у парк незвичний і мальовничий. Він пролягає по довгому містку через річку Бербериху (шлях сюди прокладений вздовж неї). Довжина Берберихи трохи менше за 10 кілометрів і впадає ця річка в Стугну.
Дівчина на вході ознайомлює з розташуванням локацій у парку, але і так все зрозуміло, ба парк невеличкий і тут все «прозоро». Отже посередині парку вишиється «гора» з лавандою. Вздовж гори тягнуться дерев’яні ларьки – крамничка з продажом косметики власного виробництва, кафе, простір для релаксу (місця відпочинку та для проведення всіляких заходів – майстер-класів, практик, концертів). Все! Кожен обирає собі зручну зону.
Тож наша прогулянка мала наступний вигляд: спочатку ознайомлення з розташуванням ринкових кіосків. Потім підйом на гору з лавандою. І нарешті – смаколики у кафе.
Слід зазначити, що «гора» – це тільки назва, насправді це пологий холм, засаджений лавандовими секторами. Тож відчуття підйому та якогось фізичного навантаження не відчувається.
На горі встановлено кілька гойдалок та багато шезлонгів. Є невеличка кав’ярня, але при нас як раз зламалася кофе-машина, тому каву пили внизу. Раджу обов’язково піднятися на дах «непрацюючої кав’ярні» на вершині – звідти краєвид ще краще!
Головне – лавандове море! Так просто і так дивовижно! Кущі різних сортів! Різних відтінків! І різної пори цвітіння! Так, поле не квітне все одразу, бо насправді квіти лаванди не тримаються так довго. Але можливо зробити так, щоб сектора квітли по черзі.
Після милування лавандою – звісно кафе. Лаванда надає ледь помітний приємний присмак стравам. Пиріг з лавандою, лаваш з лавандою, лимонад з лавандою та кава-лате з лавандою! Щоб вистачило вражень від лаванди на цілий рік!
При відвідуванні парку обов’язково пам’ятайте про Сонце. Тут його багато, бо як я вже казала, саме сонце любить лаванда. Тож дерев немає і вдень може бути дуже спекотно, адже липень – середина літа. Знайти затінок тут можливо лише в невеличких перголах або в кафе. Тож від сонця не забувайте панамки, парасолі, або плануйте візит під вечір або вранці. Хоча що я кажу – заради фантастичних світлин у ранковому тумані фотографи за попередньою домовленістю починають з’їжджатися о пів на п’ятій ранку!
Ввечері тут бувають концерти.
Сподіваюсь встигнемо приїхати ще раз в цей сезон!
Немає коментарів:
Дописати коментар